пʼятниця, 12 березня 2021 19:31

"З новим серцем головне протриматись рік" - як живуть люди із пересадженими органами
14

У Львові людям, які живуть із пересадженими органами влаштували фотосесію з годинником. Символізує додатковий час, який їм подарувала трансплантація
Фото: Валерій Шмаков
22-річний Василь Худьо живе із пересадженим серцем
Дмитро Капущенко із Кривого Рогу був перший, кому зробили пересадку нирки в Клінічній лікарні швидкої медичної допомоги у Львові. Приїхав з дружиною Ольгою
Володимир Шамрай (праворуч) живе з одною ниркою. Іншу віддав братові (ліворуч)
Фотограф Тарас Атаманів влаштував людям-реципієнтам фотосесію з годинником. Символізує додатковий час, який їм подарувала трансплантація

"Я живу з однією ниркою, іншу віддав братові. Той мав вроджену проблему, обидва органи відмовили. Рішення прийняв сам, бо хто як не я. Тепер кайфую, коли бачу, що він живе", - розповідає 33-річний Володимир Шамрай із міста Апостолове Криворізького району Дніпропетровської області. Чоловік невисокого зросту, русявий із голубими очима та сорочкою такого ж кольору. Стоїмо в коференц-залі одного з львівських готелів. Тут зібрались люди, яким впродовж року робили трансплантації органів в Україні, а не за кордоном.

Автор: Валерій Шмаков
  Володимир Шамрай (праворуч) живе з одною ниркою. Іншу віддав братові (ліворуч)
Володимир Шамрай (праворуч) живе з одною ниркою. Іншу віддав братові (ліворуч)

"Було 2 найстрашніших моменти, - продовжує. - Перший -коли чекав результатів на сумісність, а другий - на операційному столі. Лежав і думав, що буде після, прокинуся, чи ні. Але все минуло добре, тепер живу так, як і жив, не відчуваю, що щось змінилось".

За час дії державної програми в Клінічній лікарні швидкої медичної допомоги у Львові медики пересадили 6 сердець 2 печінки, 23 нирки, 10 з яких - посмертно. 27 лютого 2020 року лікарня отримала ліцензію на трансплантацію. За 2 дні зробили першу операцію Дмитру Капущенку із Кривого Рогу. Хвороба нирок була спадкова. Старший брат не погодився на діаліз і помер. Чоловік пообіцяв мамі боротися і наважився на трансплантацію. Приїхав на зустріч із дружиною, тримає її за руку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пересадили нирку жінці із донорським серцем

"Тішуся, що живий, - каже. - Тепер почуваю себе майже здоровим і можу спостерігати, як ростуть мої двоє дітей. Як був на діалізі, то це суцільне життя в лікарні. Діти стали більш спокійні, бачать, що я поряд. До цього вони часто плакали і питали, чи не помру. Було важко пояснювати, що все може статися. Тепер я спокійний, буду з ними поряд".

Автор: Валерій Шмаков
  Дмитро Капущенко із Кривого Рогу був перший, кому зробили пересадку нирки в Клінічній лікарні швидкої медичної допомоги у Львові. Приїхав з дружиною Ольгою
Дмитро Капущенко із Кривого Рогу був перший, кому зробили пересадку нирки в Клінічній лікарні швидкої медичної допомоги у Львові. Приїхав з дружиною Ольгою

У залі збирається кілька десятків людей. Всі у масках, дотримуються дистанції. Серед них лікарі, чиновники, пацієнти, донори та їх родичі. Організатори просять відвідувачів розійтись у кінець кімнати. До зали під оплески заходять прооперовані. Чоловік Валерії Козачок із Костянтинівки на Донбасі живе із новим серцем. Мають 2 малих дітей. В дитинстві перехворів на грип, що дало ускладнення на серце. Операцію зробили в листопаді.

"Нашим донором став 28-річний чоловік, - каже жінка щемливим голосом, ледь стримуючи сльози. - Ми не могли знати про донора, хто він і що. Але опісля я написала в соцмережі подяку з надією знайти родичів. Він помер від інсульту у першу річницю свого весілля. Дружина чекає дитину. Буду їм вдячна за життя чоловіка до кінця днів".

Автор: Валерій Шмаков
  Семінарист Любомир Миколишин біля фото його матері Наталії. Її органи врятували кількох людей
Семінарист Любомир Миколишин біля фото його матері Наталії. Її органи врятували кількох людей

На великому екрані організатори показують фото Наталії Миколишин, до якого у священичих рясах прямує її син, семінарист Любомир. Після смерті матері 27 грудня він погодився на трансплантацію. Органи його матері врятували кількох людей.

"Моя мама жила за принципом: коли щось береш, то наповнюєш руку, а коли щось даєш - серце. Тішуся за того чоловіка, який тепер носить її серце, бо у ньому велика любов. Трансплантація — це вкрай необхідно, тому що ніхто не знає, що буде завтра. Я сьогодні родич донорки. А завтра можу стати пацієнтом, якому треба новий орган", - каже, вдивляючись у фото матері, і витирає сльози.

Місяць тому у 45-річної львів'янки розірвалась аневризма головного мозку. Її діти вирішили віддати органи на донорство. 22-річний Василь Худьо отримав серце жінки. Хлопець приїхав із мамою через місяць після операції. Вона у чорному шарфі. Через 6 днів після того, як врятували сина, померла її дочка. Стоїть, обіймаючи сина, в якого рум'янець на щоці та великі темно-карі очі.

"Операцію зробили через 3 дні після мого дня народження, - розповідає. - Я вже нічого не боявся, хотів жити повноцінно. До того постійно по лікарнях, понижений тиск, крутився світ. Спершу не усвідомлював, що таке зі мною сталось. Наступного дня почав трохи ходити. З новим серцем головне протриматись рік. П'ю 2 види таблеток. Одні з часом можна припинити, інші треба приймати до кінця життя. Ще кажуть не їсти соленого і гострого, не напружуватися, фізично не працювати. А після року вже можна жити нормально".

Автор: Валерій Шмаков
  22-річний Василь Худьо живе із пересадженим серцем
22-річний Василь Худьо живе із пересадженим серцем

Побачити своїх пацієнтів приїхав і директор Інституту серця Борис Тодуров.

"Кардіохірурги теж плачуть", - каже в розчуленні від почутих історій. Витирає сльози і одягає окуляри. 20 років тому саме він у березні зробив першу в Україні операцію з трансплантації серця.

"Тоді не було закону, обладнання, ніхто не вірив, що це можливо, - пригадує лікар. Настільки не вірили, що коли я поїхав по серце в Інститут нейрохірургії, то за мною навіть не прислали машину. 2 березня о першій ночі в ожеледицю, мороз я вийшов з контейнером із донорським серцем із заднього двору інституту. Санітарка захлопнула залізні двері на засув. Жодної машини, жахлива ожеледиця. Я йшов пішки в хірургічному костюмі нічним Києвом із донорським серцем. 10 хвилин стояв з надією піймати машину, плакав, розбив коліна, кілька разів упав".

Автор: Валерій Шмаков
  Борис Тодуров 20 років тому зробив першу в Україні операцію з трансплантації серця
Борис Тодуров 20 років тому зробив першу в Україні операцію з трансплантації серця

Зрештою хірургу вдалось зупинити машину.

"Швидше в Інститут Шалімова, бо я серце везу на трансплантацію", - кажу. Той дістав монтування з дверей і наказав виходити, бо шизофреніків по ночах не возить. Зрозумів, що зараз можу стати наступним донором і вийшов. Через 15 хвилин зупинив машину, водій був моїм однокурсником. Доїхали, а двері операційної закриті, всі пішли додому. Вибив їх ногою, знайшов медсестру і зробив першу пересадку серця".

Пацієнти із пересадженими органами підходять до лікарів та своїх донорів із подяками. Люди плачуть, кажуть щирі слова та обіймаються.

Автор: Валерій Шмаков
  Люди, яким пересадили органи Наталії Миколишин дякують її сину Любомиру
Люди, яким пересадили органи Наталії Миколишин дякують її сину Любомиру

" Я пам'ятаю перший дзвінок лікаря, - розповідає мер Львова Андрій Садовий. - Це був надранок: "Алло, ми пересадили серце!". Це був шок. Він не попереджав, що планує щось робити, — просто поставив перед фактом. І це, до речі, унікальна здатність мудрих лікарів — просто ставити перед фактом, що все вже відбулося".

Державна програма, за якою роблять такі операції в Україні має на меті отримати трансплантаційну незалежність. Згідно з планом, через 3 роки українці без проблем зможуть пересаджувати органи вдома.

У клінічній лікарні швидкої медичної допомоги Львова вперше в Україні дитину прооперував робот Da Vinci. Пацієнткою стала 13-річна дівчина, яка народилася із патологією кишківника.

Зараз ви читаєте новину «"З новим серцем головне протриматись рік" - як живуть люди із пересадженими органами». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути