Нещодавно в містечку Цхінвал, що кілька років тому стало столицею вигаданої Кремлем "незалежної держави", дві паралельні вулиці отримали назви Володимира Путіна та Дмитра Медведєва. Ще раніше одна з тамтешніх вулиць удостоїлася імені Юрія Лужкова. Хоча тепер, мабуть, її перепродадуть наступному спонсору.
Мене, у принципі, не дивують дрібні шахраї, які намагаються заробити на марнославстві більших. Хитрі московські попи, що вициганюють в української жлобоеліти грошенята на храми, а заразом і собі на "ролекси" та "мерседеси", не відрізняються засадничо від бєлградського мера, який відкриває в центральному парку пам'ятник Гейдару Алієву за кілька мільйонів азерських нафтодоларів. Киргизькі князьки, котрі титулують одну з тяньшанських вершин піком Путіна, поводяться приблизно так само, як і їхні малоросійські колеги, що здають московським братушкам чималий шмат кримського побережжя за бізнесові преференції для своїх корешів.
Московські попи вициганюють грошенята на храми, а заразом і собі на "ролекси" та "мерседеси"
Я розумію навіть президента Ширака, який вручає міжнародному терористу Путіну орден Почесного легіону. Та його наступника Саркозі, котрий продає цьому славетному миротворцеві високотехнологічну наступальну зброю. Гроші не пахнуть, і на Заході їх полюбляють анітрохи не менше, аніж на Сході.
Проте коли ціле журі з добропорядних німецьких інтелектуалів, майже одноголосно присуджує кремлівському карлику респектабельну премію за внесок у розвиток європейської демократії, я відчуваю, що з Європою, її демократією та інтелектуалами коїться щось справді кепське.
Цього разу під тиском громадськості німці скасували своє скандальне рішення. Проте неприємний запах лишився в повітрі. Чи то газу, чи нафти, чи, як стверджував старий Ґете, — сірки.
1 
1
Коментарі
48