12 квітня Дніпровський райсуд столиці розгляне справу 29-річного Юрія Мосєєнкова — єдиного у країні, якого звинувачують у зумисному вбивстві та який чекає вироку на підписці про невиїзд.
— Нікого я не вбивав, — каже Юрій. Він невисокий на зріст, худорлявий, одягнений у чорну з бежевим шкірянку. Чорне волосся зібране стрічкою. — Але злочин стався, міліціонерам треба було когось посадити. Я найкращий кандидат для в'язниці. Грошей нема, батько помер, мама — пенсіонерка. Заступитися нікому.
Мосєєнков докурює "Приму" і запрошує до квартири. Хвалиться власноруч зробленим ремонтом, показує, як уміє грати на піаніно. Він живе з матір'ю у двокімнатці в мікрорайоні Воскресенка. Батько викладав математику в університеті ім. Шевченка, помер 1996-го. Після школи Юрій закінчив курси оператора комп'ютера і верстальника в Кібернетичному центрі, влаштувався майстром на станцію з ремонту автомобілів. За перші гроші купив "москвича", зустрічався з дівчиною.
— 30 квітня 2005 року зайшов у кафе "Розмарин", — Юрій показує супермаркет неподалік будинку, на місці якого було кафе. — Тут познайомився з одним мужиком. Уже потім дізнався, що то Геннадій Лобас. Випили пива і я пішов додому.
Наступного ранку Лобаса знайшли у дворі зарізаним. Міліціонери затримали Юрія.
— Троє суток били головою об стіни, не пускали адвоката. Я був синій із голови до ніг. Не витримав, під диктовку написав явку, підписав ще пачку чистих аркушів. Відправили до Лук'янівського ізолятора. Тримали там без будь-яких рішень суду. Писав листа начальнику СІЗО — "На якій підставі тримаєте?". То мене побили й відправили у карцер. Травили хлоркою. Заливають у камеру декілька відер, хлорка випаровується, випалює легені та очі. Після цього вже не писав.
Мосєєнков без підстави та судових рішень просидів у ізоляторі два роки.
Адвокат Юрія виявив порушення. Слідчого засудили, начальника СІЗО Івана Скоробагача — звільнили. Юрія випустили на підписку. Доки його справу розглядав суд, змінилися 15 суддів.
— Спочатку справу вів слідчий прокуратури Дмитро Титор, — Юрій закурює чергову цигарку. — Потім він став заступником прокурора Дніпровського району, працював у Генпрокуратурі. Зараз прокурор Зарічного району Сум.
22 травня 2009 року Дніпровський райсуд столиці виніс вирок — 10 років в'язниці. Юрій пробув у ізоляторі ще рік. Потім апеляційний суд скасував вирок, справу відправив на новий розгляд. Мосєєнкова випустили. Зараз він продовжує ходити на засідання. Живе на материну пенсію, перебивається разовими підробітками.
— Я готовий працювати де завгодно і ким завгодно, але кому зараз треба судимі за вбивство? А як і беруть, дізнаються і звільняють без причин. Востаннє працював оператором на телефоні, приймав замовлення на квитки на концерти. Хтось із колег забив моє прізвище у пошуковик в інтернеті. Дізналися, вигнали без розборок. Із дівчатами не зустрічаюся, про сім'ю і не думаю. Бо завтра менти можуть підкинути наркотики або зброю і знову закриють. У них же такі методи.
Мосєєнкова захищає столичний адвокат Олег Веремієнко, 31 рік.
— У міліції нема жодного доказу провини Юрія, у нього залізне алібі, — розказує. — Однак сім років тривають суди, бо прокуратура вимагає його посадити. Лобас жив неподалік Мосєєнкових. Того вечора справді зустрівся з Юрою, розійшлись десь опівночі. Лобаса двірники знайшли вбитим о шостій ранку, кров била фонтаном. Тобто зарізали за хвилину до знайдення.
Адвокат провів власне розслідування.
— Лобас був дебошир, кілька разів сидів за хуліганство. Версій його вбивства багато. Його міг зарізати коханець дружини. Міг убити колишній компаньйон, із яким тримали торгову точку біля метро Вирлиця. Як бізнес прогорів, борги не могли повернути. Третя версія: Воскресенка — дуже кримінальний район, досі лідирує з міліцейських зведеннь за кількістю підрізаних людей. За три тижні до і за три тижні після вбивства Лобаса в окрузі зарізали п'ятьох. Міліціонери навіть не звернули увагу, що випадки схожі. Не розглянули жодної з моїх версій. Пішли найпростішим шляхом: узнали, що Лобас пив пиво з Юрієм, — і затримали Юру.
2 
1
Коментарі