Галина Козоріз, теща 38-річного Ярослава Мазурка, якого підозрюють у вбивстві трьох охоронців столичного гіпермаркету "Караван", родом із села Підлісне Козелецького району Чернігівщини. Там живуть її двоюрідні сестра і двоє братів. Досі стоїть батьківська хата. За нею наглядає далека родичка 40-річна Валентина Стельмах. Її будинок поряд.
— Галіна мати кілька років лежала. То вона частенько бувала в селі. Славік приїжджав тільки раз — чи на похорон баби, чи вже після нього. Вони з Людою тоді тільки поженились. Я з ним і не балакала.
Ярослав міг переховуватися у Підлісному?
— Та ну. Я у тій хаті майже щодня буваю. Ми її і протоплюємо, і вєщі свої там тримаємо. І картоплю весною пророщуємо.
Ми з Галею двоюрідні, — 60-річна Олександра Борисенко йде на город чистити буряки.
Аби поговорити, вертається, відмикає хату. В кухні стіл заставлений банками з молоком.
— Славіка до травня цього року ніколи не бачила. Тільки знала, що він є. 1994-го ми відбули три похорони. Померли мати Галі, мій батько і наш дядько — вони були рідні між собою. З тих пір Галя рідше бувала у Підлісному. Приїжджала в основному на діди (поминальні дні. — "ГПУ"), з дочкою Людою і онукою Танею. Сестра ніколи не жалувалась на зятя. Казала, що неп'ющий, небалакучий, домашній. Живуть із Людою нормально. Вона їм квартиру оставила. Заробила її, коли дворніком працювала.
Цієї весни Галя з Людою й Танею знов приїхали перед дідами. Я їх вгостила домашнім молочним, воно в мене добренне, ще й у дорогу дала. Після цього подзвонила Люда: "Тьотя Шура, ми у вас молочне будемо купляти". Я вже років 15 їжджу на Київ торгувати молоком, сиром, маслом, сметаною. Своїх покупців маю. В середу Люда подзвонить, що їй привезти, а в четвер забирає. У кінці мая вони приїхали удвох зі Славіком. Люда сказала, що чоловік приходитиме за продуктами. Так він чотири місяці приїжджав. Завжди ввічливий: "Доброго утра, як дєла. Спасібо". Не приїхав лише кілька разів. Люда сказала, що в нього тоді алергія була.
Телевізор у мене несправний, то про "Караван" узнала наступного дня, 27 вересня.
Того дня Славік, як завжди, прийшов за покупкою. Взяв 3 літри молока, півлітри сметани, кілограм сиру, півкіло масла. Був одягнений у коричневу куртку й кепку.
Пройшов іще тиждень. Я в середу спакувала сумки на торговлю. Люда не подзвонила. Славік не прийшов. Я спродалася, вернулась додому, аж тут дзвінок на мобільний: "Ви така-то така? Торгуєте на Вербицького? У вас Люда і Славік молоко беруть?" Да, кажу, а ви хто? "Міліція, ми вам передзвонимо". Я давай Люді дзвонить, а вона трубку не бере або скидає.
Я до Галі. А вона: "Чула, що случилося в "Каравані"? Кажуть, це Славік наробив. Но я у це ніколи не повірю".
Прошлого четверга я знов поїхала на Київ торгувати. Прийшов до мене слєдоватєль, і через нього не все спродала. Два часа про Славіка розпитував, вісім листків списав. Я йому все розказала. Показав відео з "Каравану". Дивлюсь — наче Славік, і куртка така, і похожий. А пильніше придивитися — то губи не такі, то лоб. Той із "Каравану" худіший за Славіка. А ще слєдователь мені чотири фотографії показав: "Вкажіть, де він". Я показала на дві, а він: "От і не вгадали".
3 
1
Коментарі
24