42-річна Лариса Огорова із села Городківка Крижопільського району на Вінниччині зарізала свого чоловіка 43-річного Віктора Огорового. Жінку випустили під заставу.
— Це ше було на початку листопада. Вони страшні люди, — розповідає про Огорових у рейсовому автобусі "Вінниця — Городківка" 56-річна Євгенія Володимирівна. — Після того случая Ларіска разом із дочкою Вікою вєчно п'яні. Я чула, що то доця вбила отчима, а Лора на себе взяла. Вона не способна на таке. А дівчина має агресивний характер.
До розмови долучається Олена Петрик, 40 років.
— У Ларіски брат у Вінниці шишка велика. У Віки кавалєр 60-річний мєсний бізнесмен. Він має землю в селі, худобу. Всіх ментів і прокурорів знає. Вони не будуть у тюрмі сидіть. Ларіса ходе по селі й хвалиться, що їй два роки умовно дадуть. То видно вже заплатили. А Вітю покійного жалко, добрий чоловік був. Кажуть, помер від потєрі крові.
Городківка за 11 км від райцентру. Тут живуть 6500 людей. Є дві школи, училище, чотири дитячі садки, швейна фабрика, будинок для літніх, лікарня, цукровий завод та три церкви. Багато добротних будинків, майже на кожній хаті супутникова "тарілка".
Біля магазину з паличкою сидить 78-річна Надія Кошельнік. Вона сусідка Марії Огорової, матері покійного.
— Вітя — єдиний син був. Марія його і вдіне, й накормить. Не бачила його п'яним. Вєжлівий всігда. Мати в Києві працює, помагала йому грішми, бо він останні роки різноробочим був, — каже.
Хвіртка до будинку Огорової зачинена. До неї підскакує велика вівчарка. Зелені ворота давно не фарбовані, в багатьох місцях поржавіли. Біля хати клуня з побитим склом. Висить "тарілка". З будинку виходить невисока жінка. Чорне волосся закручене в гулю. У двір не пускає.
— Це случайно сталось, я захищалась. Вдарила його пару раз ножем, і він упав на постєль. Намагалась першу поміч надати, капєльніцу ставила, уколи колола, — каже Лариса Огорова. Повертається до хати, грюкає вхідними дверима.
Сусід 53-річний Микола Крохмальний допомагав виносити з хати тіло.
— Вітя лежав на ліжку в самих трусах. Розділи його, одяг у грубі палили. Помили сліди крові. Він здоровий був, під 120 кілограмів. З Ларіскою часто сварилися. Пили всі.
— Покойний був колись учителем трудового, психологом у виправній колонії, — каже голова сільради 37-річний Олександр Гаврилюк. — По селу людям помагав за гроші. Останнім часом працював у райцентрі Тульчин. Мав там жінку. Приїхав провідати Ларісу. Випили й таке случилося. Вона раніше в лікарні працювала медсестрою, дуже гарним фахівцем була, доктора підміняла. Донедавна в дитячому садку працювала. Після цього випадку звільнилась. Я з нею розмовляв, вона весь час плакала.
У Крижополі відбулося три судових засідання у справі. Допитують свідків та чекають висновків експертизи. Наступне засідання відбудеться 25 квітня.
Мати вимагає 100 тисяч гривень компенсації
У Вінниці зустрічаємося з матір'ю покійного Марією Огоровою, 64 роки. Вона працює у столиці помічником кухаря.
Із пакета виймає свідоцтво про смерть сина, копії паспортів Віктора та Лариси, висновок лікаря. У ньому вказано, що Віктор Огоровий помер від поранення з пошкодженням печінки.
— Мого сина могли спасти, — починає плакати. Заспокоюється за 2 хв. — Його й раньше обіжали. У 2011-му голову розбили, а торік руку порізали. Всьо терпів. Працював у Тульчині отрядним у штабі, но розщитався. Мав собі там любов.
Каже, у день убивства відмовляла сина їхати до Лариси.
— Вона позвонила йому, сказала, що приїде їхній син Коля з Вінниці, треба йому на день рождєнія дати гроші, — пояснює.
Віктор та Лариса Огорові у шлюбі 22 роки. Останні два разом не жили, але й розлучені не були. Він до дружини приїжджав.
— Вони разом у школі вчилися. Коли Вітя женився, то в Ларіси вже була Віка від іншого. Тепер я боюся невістку. Той хахаль Віки все може. Моя хата недалеко від їхньої, як приїжджаю додому, боюся там ночувати, йду до сусідів. Сначала менти казали, що їй світить довічне. Но брат її викупив за 17 тисяч під домашній арешт. Казала, що віддасть 2800 за похорон, но не вернула. Я хочу 100 тисяч гривень моральної шкоди, подала позов у Крижопільський суд.
3 
1
Коментарі
1