29 січня вперше в історії України генерал міліції отримав довічне ув'язнення. Такий вирок Печерський райсуд столиці оголосив 60-річному Олексієві Пукачу, колишньому начальнику головного управління кримінального розшуку МВС. 2000-го він задушив журналіста 31-річного Георгія Ґонґадзе. Суд конфіскував майно генерал-лейтенанта, позбавив звання, заборонив обіймати державні посади і зобов'язав виплатити 500 тис. грн компенсації родині загиблого. У вироку суддя сказала, що Пукач убив Ґонґадзе з особистого мотиву.
— Останню сторінку історії загибелі Георгія не перегорнуто, — розповідає політолог 59-річний Віктор Небоженко. — Не випадково слідчі чітко відділили виконавців від замовників. Тепер у будь-який момент можна назвати нового замовника. Ним стане той, хто протидіятиме владі. Шантажувати можуть будь-кого. Вийде, приміром, за кілька місяців генпрокурор Віктор Пшонка й скаже: "Знаєте, з'явилися нові обставини". Напевне, не залишать у спокої Леоніда Кучму.
— У його зятя Віктора Пінчука можуть відібрати телеканали, потрібні для президентської кампанії, — каже Віктор Небоженко. — Окрім того, Кучма сказав, що не пам'ятає, щоб Тимошенко замовляла вбивство Щербаня. Тепер прокуратура активно працюватиме, щоб він змінив свою думку. Справа Георгія — політична технологія багаторазового вжитку.
Адвокат родини Ґонґадзе 43-річна Валентина Теличенко просила суддю допитати Володимира Литвина і Леоніда Кучму. Перший 2000-го очолював Адміністрацію президента. Главою держави тоді був Кучма. Суддя клопотання відхилила.
— Відповідно до оголошеного вироку Пукач виконував вказівку тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, — каже адвокат. — Родичі покійного міністра відмовилися визнати його провину. Вони, як і вдова Мирослава Ґонґадзе, наполягають на проведенні слідства в повному обсязі. У вересні 2011 року суд відділив із справи матеріали стосовно Кравченка, відправив їх до Генпрокуратури. Рано чи пізно та буде змушена визначити роль Кравченка. Крім того, у прокуратурі досі є кримінальне провадження, спрямоване на встановлення замовників. Але зараз я бачу небажання Генпрокуратури притягувати їх до відповідальності.
Що означає формулювання "з особистих мотивів"?
— Суд вирішив, що мотивом убивства були кар'єрні інтереси Пукача. Тобто, генерал отримав вказівку від керівника — Юрія Кравченка.
Які огріхи у справі?
— Прокурор в обвинувальному висновку формально опустив пункт про замовний характер, однак описав саме замовне вбивство. Чітко вказав, що Пукач виконував вказівку Кравченка й інших високопосадовців. Відповідно до кримінально-процесуального кодексу, суд не може вийти за межі обвинувачення. Тобто, не міг визнати Пукача винним саме у замовному вбивстві.
Вирок мене не здивував. Але неправильно, що суд відмовився допитати Леоніда Кучму та Володимира Литвина. Пукач прямо казав, що вказівка надійшла і від них.
Валентина Теличенко планує оскаржувати вирок.
Поки що невідомо, як і де відбуватиме покарання екс-генерал. Колишніх міліціонерів, прокурорів та суддів ув'язнюють у Менській колонії Чернігівської області. Але там немає блоку для довічників.
— Найближчим часом у Менській колонії створять спеціальну дільницю або визначать іншу установу для відбування покарання, — каже Ігор Андрушко, помічник голови Державної пенітенціарної служби.
За станом на грудень 2012-го в Україні довічне ув'язнення відбуває 1801 людина — 170 жінок і 1631 чоловік. З 1996 року, коли вийшов мораторій на смертну кару, вони сидять у загальних колоніях, але в окремих блоках.
— Знаходяться в камері по двоє-троє, — розповідає 46-річний Андрій Діденко з Харківської правозахисної групи. — Якщо в'язень боїться за своє життя, то його садять в одиночку. Працюють тільки в камерах. Плетуть сітки, в'яжуть шкарпетки для дітей-сиріт, малюють картини. Прогулянка — година на день. Можуть дивитися телевізор. У Житомирській в'язниці, де багато довічників, є кабельне телебачення, 40 каналів. Можна листуватися, оскаржувати рішення суду. В'язні мають гроші — заробляють у в'язниці чи отримують пенсію. Щомісяця можуть витрачати не більше половини мінімальної заробітної плати, тобто близько 500 гривень. У тюремному магазині є чай, цигарки, шкарпетки, мило, шампунь.
Раз на три місяці довічники мають право на короткочасне побачення з рідними. Воно відбувається крізь скло.
Якщо в'язень не порушує правила, сумлінно працює, то після 10 років може витрачати 70 відсотків мінімальної зарплати. Після 15 років — брати участь у групових заходах культурно-масового, освітнього та оздоровчого характеру. Приміром, відвідати концерт. Клопотання про помилування можуть писати президенту після 20 років ув'язнення. Глава держави має право замінити довічне на 25 років.
Із безпосередньо зароблених у в'язниці грошей відраховують на відшкодування завданих збитків потерпілим, аліменти, виданий одяг. Решта, але не менше 25 відсотків, потрапляє на особистий рахунок в'язня.
Генерал мав трьох дружин
Олексій Пукач народився 1953 року у селі Жижниківці Білогірського району Хмельницької області. Після школи служив у війську, де отримав звання кандидата в майстри спорту із самбо. Закінчивши школу міліції, працював за фахом у Києві, брав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській атомній станції, отримав другу групу інвалідності.
Олексій Пукач жив у Києві. Перша дружина Ольга на чотири роки молодша за нього. З нею виховали доньок-близнючок Вікторію та Оксану, зараз їм по 32 роки. Родина нажила дві квартири. Одна належить Ользі та Оксані, друга — Пукачу й Вікторії. На початку 2000-х Олексій покинув дружину заради Тетяни Стельмах — керівника благодійного фонду МВС.
— Мама була одинокою жінкою і ми були раді, що вона хоч якось влаштовує своє життя, — згадують Юрій і Оксана Стельмахи, діти Тетяни. — Пукач називав маму красунею, вона його — генералом. Нам мама якось казала, що Пукач — найбільше щастя, яке трапилось у її житті.
Перед третім туром президентських виборів 2004-го Олексій Пукач виїхав із Тетяною на відпочинок і зник. Згодом зізнався, що розійшовся з нею 2006-го, де вона перебуває — не знає.
Останні роки перед затриманням Олексій Пукач жив у селі Молочки Чуднівського району Житомирської області. Співмешкав із місцевою Лідією Загорулько, вирощував корів.
— Нікому зла не робив. Не пив, тяжко працював, — згадує Надія Пивовар із Молочок. — Вирощував виноград, заготовляв сіно. Справжній господар.
Коли Олексій Пукач перебував у слідчому ізоляторі, ним опікувалась лише донька Вікторія. Приносила батькові необхідні речі й чистий одяг.
Доньки Ґонґадзе навчаються у Вашингтоні
Георгій Ґонґадзе народився у Тбілісі у родині кінорежисера грузина Руслана і львів'янки Лесі, лікаря. Служив в Афганістані. До України приїхав 1989-го.
З першою дружиною львів'янкою Мар'яною Спихальською розлучився за кілька місяців по весіллю. З другою, студенткою-юристкою Мирославою Петришин, одружився 1995-го, народились доньки-близнята Нонна і Соломія.
2000 року ґонґадзе з колегою Оленою Притулою заснував інтернет-видання "Українська правда", де часто критикував президента Леоніда Кучму. 16 вересня Георгія викрали і вбили в лісі за містом Тараща на Київщині.
Після вбивства чоловіка Мирослава з доньками виїхали до США, отримали політичний притулок. З 2004-го вона — продюсер Української редакції Всесвітньої служби "Голосу Америки" і ведуча телевізійної інформаційної програми "Час-Tайм".
Зараз 16-річні Нонна й Соломія навчаються у Вашингтоні. 40-річна Мирослава заснувала Міжнародну школу безпеки журналістів ім. Георгія Ґонґадзе й Анни Політковської, загиблої російської журналістки. У передмісті Вашингтона купила 3-кімнатну квартиру в кредит на 30 років.
2 
1
Коментарі
16