
Жителі Геронимівки під Черкасами скаржаться на підприємство з виготовлення напівфабрикатів. Воно стоїть край села. На дорозі туди — бетонний і металевий стовпи.
— Ми хотіли вже палицю зверху забити, щоб фури не їздили. Але нам сказали боротися законними методами, іначе то буде перешкоджання підприємницькій діяльності, — пояснює 56-річний В'ячеслав Шубін. Він у чорній куртці й синіх спортивних штанях. Біля воріт стоїть велосипед. На ньому чоловік їздить по воду до односельчан, які мають у дворі свердловини. У його криниці вода стала брудна і смердюча.
— На території підприємства виритий котлован, куди зливають відходи. У каналізації дно не забетоноване. Усе просочується в ґрунт, попадає нам у криниці.
Із хвіртки виходить його сусідка 75-річна Галина Павлівна. Її колодязь за парканом.
— Раніше вода була чиста, а тепер чорна, як грязь. А що ж, так і п'ємо: наливаємо в балію й відстоюємо. Таке впічатлєніє, наче десь прорвано і звідти йде в криницю.
Раніше на кутку було п'ять колодязів. Зараз користуються лише двома.
— Уже й тут вода зелена, — В'ячеслав Шубін витягає воду з однієї. — А дорогу як розбили, самий пісок лишився. Зараз іще нічого, а влітку пилюка стоїть, що й білизну не вивішаєш. Уночі фури так гуркотять по ямах, навіть мертвий проснеться.
До розмови долучається 47-річна Наталія. Її двір межує із бетонною огорожею підприємства.
— Машини їздять цілі сутки. Буває, за день 300 штук проїжджають. Дитину боюся випускати, — говорить.
У промислових приміщеннях за селом раніше виготовляли кукурудзяні палички. Торік ці площі викупила підприємець Оксана Масолова. Зараз там зберігають курятину, виготовляють вареники і пельмені.
— У нас є всі дозвільні документи, — пояснює 38-річна Оксана Масолова. — Є каналізація: три забетоновані люки, є очисні. Якби ми забруднювали воду, то самі б від цього страждали, адже на території пробита скважина, з якої п'ємо воду. Три місяці тому робили аналізи — вода прекрасна, її п'ю я і всі робітники. Тут причина конфлікту інша. Усі жителі села мають міську каналізацію і водопостачання, але самі поробили колодязі 4 метри глибиною. На такій глибині технічна вода. А вирита на території підприємства яма — то пожежний резервуар, його вимагала пожежна інспекція. Ще будемо його доробляти.
Директор не вбачає провини в тому, що промислові будівлі розташовані близько до житлових.
— Ця промислова база існує з 1987 року. А хатам 12 років. Хіба ми винні, що сільська рада дала тут землю? Люди знали, що будуються в промзоні.
Коментарі