Родина Тараненків із села Білогородка під Києвом мешкає у хаті, на яку не має прав. Виконавча служба спродала два їхні будинки.
— Усе життя поклав заради цих будинків, — каже 55-річний Григорій Тараненко. — Сили, гроші і здоров'я. А тепер по дурості так влип.
Григорій Дмитрович родом із Балтського району Одещини. Працює будівельником. Свого часу довго був на заробітках у Росії. Із родиною жив у Києві.
— Але на старості хочеться вже спокою, ближче до землі, — говорить. — Вирішив купити землю і побудувати будинок.
2002 року він придбав ділянку на вул. Радужна, 20 у селі Білогородка, що за 10 км від столиці. За 15 соток віддав $20 тис. Приватизував її, провів світло і газ, заасфальтував під'їзди. Став зводити дві хати — для себе і батьків.
— Заради стройки все продав — шість гаражів, земельні ділянки, дві квартири у Києві. Одну трикімнатну на проспекті Василя Порика і двокімнатну на Миколи Василенка. Вибирав найякісніші будівельні матеріали, бо ж роблю для себе.
За три роки родина звела будинки під ключ. У Григорієвому — чотири поверхи, загалом 405 "квадратів". Там є вітальня з каміном, басейн, сауна, джакузі, пральня, кінозал, три туалети, чотири спальні. Додатково є гараж, господарський дім, бесідка. У батьківському двоповерховому — 170 кв. м. 2005-го хати ввели в експлуатацію і заселилися.
— Навіть боюся сказати, скільки грошей вклали, — махає рукою господар. — Але 2006 року я хотів узяти кредит для роботи. Пішов у банк, запропонував під заставу будинки. Там усе це оцінили у 1,2 мільйона доларів. При тому, що завжди дають не більше як 70 відсотків ринкової вартості.
2007 року Тараненки дізналися, що їхні будинки продані за борги.
— Ми були у шоці, — каже Григорій Дмитрович. — Думали, якась помилка. Але ми побачили всі документи. Господарем всього домогосподарства виявився вже Віктор Біляєв.
Григорій Тараненко почав з'ясовувати, як так вийшло.
— Коли будуєшся, живих грошей постійно не вистачає, — згадує. — Ще 2003-го я взяв три мєлочні кредити у кредитній спілці "Кредит-Інвест". Її очолював мій друг Саша Клименко. Всі — під заставу. 16 тисяч мені дали під заставу 19 залізобетонних плит, 17 тисяч — під 300 листів шиферу, 6 тисяч — без застави. Для мене то були невеликі гроші. Я все виплатив вчасно і забув. Хоч квитанції зберіг. А тут 2006 року дзвонять зі спілки: просрочив виплати. Ви щось наплутали, кажу, бо у мене навіть квитанції є, шукайте такі самі у себе.
Однак у кредитній спілці таких не знаходили. Сума невиплачених коштів зі штрафами зросла до 98 тис. На Григорія подали до суду. Той прийняв рішення без відповідача і йо го адвоката, передали рішення виконавцям. Ви ко навча служба знайшла будівельні паспорти будинків. Оцінили їх у 195 тис. грн і продали.
— Там просто цирк, — Григорій Дмитрович показує документи. — Все підлаштували, щоб хати забрати. Справу розглядав Подільський райсуд, хоч я живу у Києво-Святошинському районі. Мені не повідомляли. Виконавча служба теж не знайшла на мені ніякого іншого майна, навіть транспорту. Хоч на мені досі числяться дві машини — "Шевроле Лачетті" і "Варбурґ". Зрештою, оцінили все у 195 тисяч гривень. Це як так, коли були різні оцінки різних інстанцій. Одні давали 4 мільйони, інші — 5, треті — 3,8. Єдине, де вони прокололися — це площа мого будинку. Його продали як 310-метрового, а у ньому — 405.
Григорій Дмитрович живе з дружиною 37-річною Тетяною і сином Віталієм, 11 років. Намагаються оскаржити рішення судів, довести їхню неправомірність. Однак це важко. Про оборудки дізналися, коли минули всі терміни оскарження.
— Тепер я вже побачив документ, що мою землю Віктор Біляєв успадкував. Але ж як, коли я ще живий? — сміється господар.
Родина продовжує жити у будинках. Платять за газ, світло і податки на землю. Бояться, що кожного дня до них вкотре завітають виконавці — провадження ніхто не зупиняв.
Деталі оборудки з'ясовують міліціонери. Кількох її учасників оголосили у розшук, у діях виконавців знайшли порушення. Віктор Біляєв родом з Черкащини. Розповів, що за будинки Тараненків заплатив $395 тис. Їх оглядав лише ззовні.
2 
1
Коментарі
3