Другий рік Леоніда Боровська із села Закупне Чемеровецького району Хмельниччини не виходить за межі двору. Ходить із палицею. Торік 9 липня вона отруїлася на місцевому складі з ячменем, де працювала різноробом.
— Робила з 23 червня, — згадує Леоніда Боровська, 50 років. — Із першого дня боліла голова, нудило, та уваги не звертала. А 9 липня земля поплила з-під ніг, головокруженіє, почалася рвати. Впала на лавку. Інженер із техніки безпеки "скору" не визвав.
— Прийшов до нас додому, — додає 48-річний Олександр Боровський, чоловік Леоніди. — Каже: "Забирай жінку". А вона сама лежить на лавці, у бетонному приміщенні.
Чоловік відвіз дружину в райлікарню. Тій ставало гірше. З діагнозом "гостре інгаляційне отруєння отрутохімікатами" поклали в реанімаційне відділення. За три доби перевели у гастроентерологічне. Згодом виписали, однак Леоніда Федорівна знову потрапила до лікарні, вже обласної. Потім лікувалась у Дніпропетровську, Києві. Зараз хоче оформити інвалідність. За півроку після отруєння у її крові виявили дуст і гексохлоран.
— Ознак інвалідності ми не бачимо, — каже 50-річна Людмила Гураль, голова лікарсько-консультативної комісії при Чемеровецькій поліклініці. — Обласний невролог рекомендував жінці обстежитися у психоневролога. Так як і рекомендували в Дніпропетровську і в Києві. У жінки астеноневротичний синдром.
Показувати історію хвороби районні лікарі відмовляються. Про нещасний випадок на виробництві лікарня має повідомити саніепідемстанцію, роботодавця і фонд соціального страхування. Лікарі повідомили лише перших.
— Ми виїжджали на місце, але самі не можемо проводити розслідування. У нас нічим брати проб на ядохімікати, — говорить головний санітарний лікар району Василь Мазур, 56 років. — Хоч ми встановили перевищення пилу на складах у 7,15 разу. Якщо в пилу є отрутохімікати, то з часом вони накопичуються в організмі.
— Вам не скажуть нічого поганого про ті склади, бо то єдине місце в селі, де є робота, — каже колишня працівниця приватного хлібоприймального підприємства Тетяна Фурман, 40 років. — Мене теж посилали на ті склади. Тільки відкрили двері, то очі стало роз'їдати, нудити. А начальство кричить. Після того мені ще вдома пару днів погано було.
Заради лікування родині Боровських довелося продати корову та свиней. Залишилися кролі та кури. Леоніда Федорівна не може їх обходити, її чоловік і батько — також, вони інваліди першої групи. Господарство доглядає 79-річна Євдокія Степанівна, матір Леоніди.
— Як була здорова, то всім була потрібна, — плаче Леоніда Боровська. — А як стала слаба — то нікому. Групи не дають, кажуть, що симулянтка. Направляють у психушку. Та була б здоровою, я вагони грузила б і туалети чистила.
2 
1
Коментарі