— Той бандюга заслуговує довічного — щоб ніколи не вийшов із тюрми. А як іначе? Догнав машиною дітей і жестоко задавив, — говорить 49-річний Сергій Накорнєєв із села Колоденка Томашпільського району на Вінниччині.
23 червня загинув його син 27-річний Віктор із нареченою Русланою Подолян, 19 років. На них "Ладою" дев'ятої моделі наїхав 25-річний Сергій Федоринський.
Віктор був сільським головою у Колоденці. Руслана — із сусіднього селища Вапнярка, навчалася на технолога молока в коледжі Вінниці. Зустрічалися три роки. Того четверга Віктор забрав наречену з облцентру мотоциклом "Вайпер". Дорогою додому заїхали до кафе "Транзит" неподалік Вапнярки. Зустріли Сергія Федоринського — сусіда Руслани.
— Заїхали купити води, бо в дорозі втомилися. Хлопці чогось посварилися. Вітя рішив не заводитися. Сіли з Русланою й поїхали, — продовжує Сергій Олександрович. — За 100 метрів від хати Руслани той Сергій догнав їх "дев'яткою". Скорость була під 140 кілометрів на годину. Двічі підрізав їх, хотів злякати. А потім щосили в'їхав ззаду в мотоцикл. Тормозного сліду не було. Удар мав таку силу, що колесо "Вайпера" залетіло в мотор "дев'ятки". Тягнув дітей разом з мотоциклом метрів 70.
Руслана загинула на місці, Віктор помер у реанімації. Сергій Федоринський був напідпитку.
— Забрали його в поліцію, через два часа відпустили. Поліцейські самі привезли додому. За чотири часа ніяких дєйствій з їхнього боку не було. Затримали Сергія, коли люди перекрили желєзну дорогу, — додає Накорнєєв. — Наші діти в землі лежать. Нам їх ніхто не верне, але ми доб'ємося справедливості любими путями. До сіх пор його родичі навіть не вибачилися. Зате найняли крєпкого адвоката.
Сергій Федоринський визнав провину. Йому загрожує 10 років тюрми.
— Я не могла повірити, що то Сірожа наробив. Спокійна така дитина. Мама його ростила сама, батько кинув їх, — розповідає бухгалтер села Колоденка 59-річна Євгенія Плахотна, сусідка Федоринських. — Та як побачила його після аварії — інша людина. Взгляд убивці. В аварії навіть царапини не получив. А Вітя з Русланою — на смерть. Люди досі несуть квіти на місце загибелі молодят. Моя дочка — рози. Каже, бачила, як мати Руслани повзала по землі і збирала волоссячко доці.
Федоринський неодружений. Працював слюсарем СТО у Вапнярці.
За кілька днів Руслана мала отримати диплом. Віктор планував засватати її 26 червня, на свій день народження. Та саме тоді їх поховали в одній могилі.
— Віктор хотів балотуватися на старосту після об'єднання громад із селищем Вапнярка. Його підтримали б. Він за всьо брався. Хотів усім помогти, — говорить Євгенія Плахотна. — Освітлення провів, землю атовцям виділяв. У вихідні з друзями хотів викласти тротуарну плитку перед дитсадком, а в п'ятницю помер. У день смерті видзвонював вінницьке управління земельного кадастру. Оформляв документально пасовище. Переживав, щоб люди мали землю для випасу корів.
2 
1
Коментарі
1