Охоронця столичного торгового центру "Караван" 30-річного Володимира Бурчака поховали 28 вересня у селі Лютіж Вишгородського району на Київщині. Він був начальником зміни. Його злочинець убив першим — пострілом у серце (26 вересня покупець розстріляв із пістолета чотирьох охоронців "Каравану". Троє загинули, четвертого в тяжкому стані відвезли до лікарні. Убивця втік. — "ГПУ").
Володимир Бурчак жив у двоповерховому цегляному будинку на вул. Харківця. На зелених секційних воротах висить табличка із зображенням собаки "Здесь охраняю я". У 2-метровому вольєрі породиста вівчарка в масивному шкіряному ошийнику з шипами. На хвіртку до залізних ґрат прив'язана чорна хустка. Сусідка Галина — огрядна жінка років 40 — спирається на дровітню. Поряд біля стіни — з десяток вінків.
— Рая, Вовина мама, сказала журналістів не пускати. Не хоче, — схлипує Галина. — Горе в людей таке. Володічка у травні ювілей справив, так харашо посиділи. За освітою був ветеринаром. У кого яка кішка поранила лапу чи шо — всі до нього несли, знали, що не відмовить. А рибалку як любив! Брав жінку і 3-річного Дениску, їхали на Київське море осьо рядишком, — махає рукою в глиб вулиці.
Перед будинком спиною у ворота впирається високий лисуватий чоловік — вітчим покійного Анатолій Бурчак, 59 років.
— Володя сам усе будував, — розповідає. — Коли 2008-го купив цю ділянку, тут сама трава була. Три роки клав цеглу, місив бетон. Жили на зйомній квартирі в Києві. Він коренастий такий був, жилистий. Мішок із картоплею сам на плечі брав. У день перед смертю возив щебінь тачкою й сипав на виїзд перед брамою. Ходок із 20 зробив. Десь о восьмій ранку поїхав до Вишгорода в районну лікарню. Там жінка з сином лежали.
Коло хати стоїть червоний "ланос" і біла "копійка". Новенький синій причіп загнаний у сарай із недобудованим дахом. У кутку стоїть скляна банка з написом синім лаком "для окурків". П'ятеро чоловіків стають півколом, курять.
— Шансів у нього не було, — каже один із них, копаючи носаком лакованого черевика колесо причепа. — Він — начальник зміни, убивця зрозумів, що він єдиний щось може і вміє, тому поклав його першого. А решта — пацани, їх завалить було ділом техніки.
Священик спізнюється на годину. Приїжджає чорним "фольксваґеном". Люди заходять до хати. Надворі лишається двоюрідний брат загиблого, Віктор. Він — на милицях, сидить на колоді посеред двору. Навпроти прихилена до стіни труна з розп'яттям і дерев'яний хрест із рушником. На хрест дивиться дружина Віктора — Вікторія, білява жінка років 30.
— Володя був дуже такий, знаєте, хазяйновитий, — руки в жінки трусяться. — Він із Житомирщини переїхав до Києва, бо тут родичі. 2008-го купив у Лютіжі ділянку, почав будуватися. Шість років у "Каравані" працював. Розпитайте он краще в його друга.
Із будинку виходить чоловік спортивної статури. Називається начальником охорони Геннадієм Олександровичем.
— Ми з Володею знайомі шість років. Він до мене прийшов звичайним охоронцем. Я недавно пішов на підвищення, а Володя зайняв моє місце. Того дня він мав запізнитися на роботу, бо малий захворів. А йому передзвонили, кажуть: "Швидко приїзди, твоя ж зміна". Він зібрався й таки поїхав. Заступив і через 10 хвилин його вбили.
Замовкає і довго добирає слова.
— Він був хорошою людиною і прекрасним фахівцем. Коли ловив бездомних пацанят у "Каравані" на крадіжці цукерок, за свої гроші купував украдене й віддавав їм. У торговому центрі познайомився з Наталею, вона була касиром. Статут організації забороняє працювати подружжю в одній фірмі, то його жінка звільнилася, потім народила сина. Вони були ідеальна пара. Вона — мініатюрна, тоненька, і він — сильний і високий. Володя був мій учень, тому мені першому повідомили, що його нема. Я не зміг сказати батькам, просто дав їхні контакти Володиному керівництву. Тіла спочатку відвезли на судмедекспертизу. Куля так і лишилася в тілі. Досі не віриться, — хитає головою. — У нього було стільки планів: гроші на човна збирав, щоб по Київському морю кататися.
Усі дуже чекають, коли заговорить Паша (четвертий охоронець Павло Феденков, який вижив і перебуває в лікарні. — "ГПУ"), — продовжує Геннадій Олександрович. — Неправду пишуть, що Паші стріляли в живіт. Куля зачепила легеню. Всіх цікавить, що за розмова там відбувалася. На відео видно, що охорона діяла за інструкцією. З нього ніхто не знущався, просили з кишень витягнути одне, друге, третє. Убивця мав конкретну мету, ціль. Людина була фахівцем, пістолет мала в повній бойовій готовності.
Нас обступають жителі села. Хлопець спортивної статури років 20, який до цього стояв у гурті Володиних друзів-охоронців, викрикує:
— Видно, что тот человек был подготовлен!
— Володя був хорошим фахівцем, — додає Геннадій Олександрович. — Просто він не очікував, що людина витягне зброю. Все зробив правильно: перегородив вихід, говорив ввічливо. У нього був газовий балончик, але що таке балончик проти пістолета? Убивця визначив головного, застрелив, а решта охоронців стояли на прямій лінії вогню.
Правда, що в "Каравані" не було тривожної кнопки?
— Там кілька кнопок. І вони спрацювали. Просто охоронці не зорієнтувалися, бо заходив убивця через один вихід, виходив — через інший. Вони його загубили десь у гаражах.
Чому дрібного крадія вели кілька камер спостереження?
— У залі працюють багато камер, знімають усіх. Зазвичай ті місця, де найбільше крадуть, або полиці з найдорожчими товарами. Відео в інтернеті — це нарізка із різних камер, деякі збільшені.
У дворі починає співати півча. Під'їжджає бортовий "уазик", на нього кладуть труну з покійним і везуть на цвинтар.
Наталія Бурчак тримає сина на руках. Коли труну опускають до ями, хлопчик кричить: "Не хочу!". Раїса Бурчак складає руки з носовичком на грудях:
— Прошу пом'янути, — затинається, починає ридати, — мого сина.
Люди сідають в автобус та їдуть на поминки у місцеву їдальню.
"Покажіть хоч одного бандита, який носить пістолет у кобурі"
Джерело в міліції повідомило "ГПУ", що особу вбивці встановили. Це чоловік, який відсидів чотири роки за хуліганство. Вийшов недавно. Міліція досі не знає, як за такий короткий час він зміг дістати зброю. До правоохоронних органів начебто не має стосунку. Міліціонери вважають, що чоловік уже давно за кордоном — у Білорусі або Росії. Цю версію пов'язують із повідомленнями про нещодавнє замінування Залізничного вокзалу в Києві.
Стрілянину в торговельному центрі "Караван" аналізує генерал-майор міліції 54-річний Микола Каплій, колишній начальник Управління Міністерства внутрішніх справ у Черкаській області.
— Стрілок, безумовно, має стосунок до силових структур: міліції, Збройних сил, Служби безпеки. Або колишній працівник, або теперішній. Стріляв упевнено, чітко, навчено, рука не здригнулася. Так стріляє тільки людина з органів або досвідчений бандит. Але покажіть хоч одного бандита, який носить пістолет у кобурі. Не виключаю, що стріляв, бо боявся ганьби на службі за вкрадену річ.
Охоронці у "Каравані" — непрофесіонали. Правда, зараз цим грішать майже всі супермаркети. Охороняють приватні фірми, які понабирають 10-класників або максимум тих, які були в армії. Ті ходять, повстромляли навушники у вуха і стежать, щоб яка дитина шоколадку не надкусила. Дбають передусім за товар, а не за життя чи здоров'я людей. Мали би підійти до злодія, попросити показати чек, зробити попередній огляд. Якщо вже вести у закриту кімнату, то один має оглядати, інший — стояти на варті на випадок агресії. Там же усі четверо сидять, злодій робить що хоче. Почав стріляти, а інші не знають що робити — немає навіть базової підготовки.
Відвідувачі не затримували бандита, коли він тікав торговим центром. І це правильно. Таке мають робити спеціально навчені люди, які за це отримують зарплату. Бо наслідки могли бути гірші.
Убивцю не затримують, бо не можуть або не хочуть. Можливо, він справді ховається професійно, глибоко заліг на дно чи виїхав із країни. Другий варіант — коли викриття спаплюжить честь мундира. Раніше такого було менше, за цим стежили, прикривання жорстоко карали. Теперішня міліція грішить таким.
Роман ЗАПОРОЖЧЕНКО
"Я зазирнув у комірчину і побачив тіло"
30 вересня у столичному гіпермаркеті "Караван" відвідувачів багато. У кафе батьки з дітьми дивляться лялькову виставу. Біля каси продуктового відділення стоять четверо охоронців. П'ятий, років 50, тягне порожні візки.
Підходжу до наймолодшого. На вигляд 25 років, у синій сорочці, з рацією в руках. Це той самий, який гнався за вбивцею. На оприлюдненому відео видно, як він підходить до кімнати персоналу, відчиняє двері. За мить зачиняє їх і тікає. Звідти вискакує вбивця. Охоронець у білих шкарпетках кличе напарника, і вони вдвох женуться за злочинцем.
Працівник погоджується говорити про стрілянину на умовах анонімності. Розмовляє російською.
— Я зазирнув у комірчину і побачив тіло. Зрозумів, що потрібно зачинити двері. Без магнітного ключа їх не відкриєш. Але магніт, мабуть, не спрацював, і чоловік штовхнув двері. На моєму місці, думаю, будь-хто злякався б — людина вибігає на тебе з пістолетом. Я побачив, що він кладе зброю в кишеню, побіг за ним. Якби начальник охорони не вийшов із тієї кімнати, все було б інакше. Він колишній десантник.
Де загубили слід злочинця?
— Через дорогу навпроти заводу. Там є ветеринарна клініка по вулиці Дегтяренка, 3. Він забіг за цю будівлю. Ми не стали лізти на рожен. Було видно, як він перезаряджав другу обойму.
Хтось з охоронців хотів звільнитися після того?
— Ні. Навпаки — з'явилося бажання працювати на повну силу, щоб таких випадків більше не було.
Скільки в "Каравані" охорони?
— В одну зміну працюють 11 людей. Зміна з восьмої ранку до півночі. Можна брати додаткові чергування. Оплата погодинна, наприкінці місяця підраховують. У середньому одержуємо 2600 гривень на місяць.
Що найважче у такій роботі?
— Увесь день бути на ногах. Більшість звільняються через це.
Часто люди крадуть у магазині?
— З торговельного залу можна винести півгіпермаркету, коли знати, що, де і як. Через заклад проходять тисячі людей, за всіма не встежиш. Доки людина йде до каси, нам повідомлять, у що вдягнена, до якої кишені що поклала. Порушників відводимо у кімнату охорони — обшукувати людей біля кас не маємо права. Там просимо викласти все з кишень. Якщо людина не хоче, викликаємо міліціонерів.
Які навички потрібні охоронцеві?
— Ним може працювати будь-яка молода людина, навіть жінка. Потрібно звикнути до графіка, пройти стажування у начальника охорони. Я стажувався два дні. Перший день мене вчили, на другий ходив сам.
Наталія ШЕСТОПАЛ
3 
1
Коментарі
108