8 травня у селі Мигалки Бородянського району на Київщині вдруге поховали воїна АТО 38-річного Олександра Тищенка. Загинув позаторік на блокпосту під Авдіївкою Донецької області. На місці обстрілу знайшли лише частини його тіла. Привезли рідним.
— Батькам довелося двічі ховати сина. Вперше — восени 2015-го. Цьогоріч пошуковці знайшли решту останків. Його розкопали з автоматом та іменними медальйоном. У бронежилеті були військовий квиток, портмоне, банківські картки, — розповідає староста села Лідія Корякіна.
— Це був обстріл мінами й артснарядами з боку Донецька. Тоді перервався зв'язок. Із сусіднього поста повідомили, що димить блокпост. Добу він вибухав. Не могли підійти, — каже заступник командира бригади тактичної авіації Олександр Продан.
Олександра Тищенка мобілізували в липні 2014-го. Служив в 40-й бригаді тактичної авіації. Перед війною працював у місті Ворзель на підприємстві "Хліб ФОЗЗІ".
— Навіть не думав ховатися, хотів служити. Навесні 2015-го потрапив на позицію "Зеніт". Нам про це не сказав. Відслужив у АТО майже рік, — говорить батько загиблого Микола Тищенко. — Хороший був, спокійний. Бокс любив. Досі його груша лежить.
У 2015 році останки Олександра Тищенка поховали у труні. Цього разу знайдене тіло кремували. Урну з прахом поклали до могили.
— Останки були засипані товстим шаром землі — до 5 метрів. Розкопували кілька днів. Я його діставав. Морально важко. Але добре, що воїн повернеться додому, — каже волонтер гуманітарної місії "Евакуація-200" Вадим Масштабей.
Мати військового Валентина Яківна хворіє на діабет. Після втрати сина осліпла.
— З дружиною завжди хотіли мати двох дітей, але не вийшло, — говорить Микола Тищенко. — Зараз нам одна втіха — онука 6-річна Злата. Саша любив доньку, а вона — його. Як тільки загинув, біля вікна сиділа й чекала, що має на автобусі їхати з роботи. Він мені снився двічі. Уві сні кажу: "Саша, ти загинув". А він мені: "Ні, тату, я живий".
Коментарі