51-річний Сергій Рогозін із міста Дніпрорудне Запорізької області 11,5 року відсидів за співучасть у вбивстві дев'ятьох осіб. Він тричі нападав на людей з маніяком Анатолієм Онопрієнком. Чекав у машині, доки той убивав і грабував. 2008-го Рогозін звільнився з в'язниці, повернувся до Дніпрорудного.
Чому не зупинили Онопрієнка 1989-го?
— Усі мене в цьому звинувачують. Я винен лише в тому, що прикривав, але я не спільник. Онопрієнко на першому ж суді кричав: "Отпустите Рогозина, это все мое". У цих десятках вбивств винна і міліція. Ще 1989-го могли взяти Онопрієнка. Переслідували його, коли тікав краденою "вісімкою", притисли, але чогось дали втекти.
Як відбули ув'язнення?
— Тільки приїхав у табір, сказали: "Або довбеш граніт молотком, або сидиш у штрафному ізоляторі". У мене здоров'я ще з Афгану підірване, та довелося тричі відсидіти у шизо, щоб це зрозуміли і відчепилися.
Як ставились інші в'язні?
— Усі знали, за що сиджу. Цього не сховаєш. Старався обмежити коло спілкування сімейниками. Сімейники — це троє-четверо людей, які разом їдять, дружать, проводять час.
Хто були вашими сімейниками?
— Один миколаївський підприємець, який посварився з прокуратурою через бізнес, і одесит, що сидів за рекет. Кожен день був розписаний. Зранку вчив англійську, потім грали в шахи чи нарди, читав історичну літературу, після обіду — 1,5 години тренування. Англійську вчив, бо зараз нею весь світ говорить.
В'язниця вас змінила?
— Хочеш чи ні, але в колонії стаєш психологом. Глянеш на людину і вже знаєш, що вона хоче, може, вміє. Зона змінює людей на гірше, особливо якщо піддаватися. Я намагався залишитися людиною, через що постійно доводилося показувати зуби.
Що передусім зробили на волі?
— Закордонний паспорт і пластикові права. Давні знайомі допомогли винайняти квартиру, зробити ремонт. Доки сидів, вони мене провідували, допомагали батькам. Батьки ледь бачать і чують. Зараз доглядаю за ними, бо старший брат у Росії, сестра теж не може.
Як розійшлися з дружиною?
— Коли мені дали 12 років, я сказав їй: "Мені сидіти, а тобі — жити. Роби, як хочеш, ти лишилася з трьома дітьми". Розлучилися, вона вийшла заміж удруге. З теперішньою жінкою ми були знайомі й раніше. Плануємо весілля, але не хочу загадувати.
Роботу швидко знайшли?
— Півроку ходив, ніхто не брав. Потім найняли у фірму, яка повертає кредити. Її керівник — колишній начальник міліції. Ми нікого не били, тиснули психологічно. Відробив там півтора року, доки фірма не закрилася. Перші три роки після відсидки щодня доводив, що я не бандит. Міліція постійно смикала. Зараз живу з посередництва. Знаю, кому що треба, і зводжу з тими, в кого це є.
Підтримуєте контакт із дружиною і сином Онопрієнка?
— Інколи бачимося, вони теж у Дніпрорудному живуть. Але про Анатолія не говоримо, він їм купу клопоту завдав. Коли його взяли, синові Дімі було 8 років, Іра спеціально з плавань не поверталася.
За три місяці здійснили три напади
Сергій Рогозін закінчив Дніпропетровський гірничий технікум та школу бійців спецназу. Служив в Угорщині й Афганістані. До Дніпрорудного повернувся 1988-го, працював робітником у колгоспі та барменом. 1989-го познайомився з Анатолієм Онопрієнком, разом їздили країною і продавали овочі. Того ж року Анатолій запропонував Сергієві грабувати підприємців, що ночували у машинах біля траси. За три місяці 1989-го здійснили три напади, під час яких Онопрієнко вбив дев'ятьох. Цього ж року розійшлися. 1996-го Рогозіна затримали: Онопрієнко назвав його спільником. 1999-го Житомирський апеляційний суд дав йому 12 років. Звільнився на п'ять місяців раніше за зразкову поведінку.
2 
1
Коментарі
1