— Утром во двор заскочили 20 человек в масках и с оружием. Открыли ворота, запустили еще десяток людей в гражданском. Мы с товарищем быстро забаррикадировались в доме. Под одну дверь подтянули холодильник. Под другую — пианино. Сам сел с топором около третьего входа, — розповідає 53-річний Олександр Гаркуша із села Чаплі Самарського району на Дніпропетровщині.
Олександр Гаркуша — директор компанії "АМТ-Союз", яка займається перевезеннями вантажів залізницею. Розлучений, має доньку Анну, 25 років.
12 грудня 2016 року в його двір прийшли представники приватної охоронної фірми "Сармат". Заявили про право власності на земельну ділянку, де стоїть будинок Гаркуші. Коли чоловік відмовився виселятися, 34 дні не випускали його з дому.
— Маленький будиночок у передмісті придбав 1998 року. Розбудував його до 400 "квадратів". Ділянку на 13 соток, яка під ним, приватизував. 2005-го придбав 50 відсотків акцій заводу "Дніпрофарм". Повна його вартість на той час була 13 мільйонів доларів. А через рік його захопили рейдери. Людей звільнили. Завод порізали, цікава їм була тільки земля. Два роки ми судилися з банком. Зрештою, суд примусив відшкодувати кошти. Зійшлися на сумі 3 мільйони доларів. Частину віддали готівкою. Решту — із грошей вкладників. Лишилося 600 тисяч гривень. Щоб їх отримати, вмовили оформити кредит на підставну людину, мене вказати поручителем. Заставою була моя земля під будинком. Запевнили, що це формальність. Жодних проблем не виникне, — розповідає Олександр Григорович.
— Проте 2012-го отримав судовий позов за борг по липовому кредиту. Виплачувати його не збирався. Згодом банк за 370 тисяч гривень продав заставну землю своїй підставній фірмі. Після цього й налетіли охоронці. Мали із собою автомати, пістолети, бойові гранати. Показували документ на право власності ділянкою. Сказав, що будинок не віддам. Тоді попідпирали всі двері з вулиці металевими ломами. Цілодобово чергували, щоб ніхто не вийшов. Перебили телефонний кабель, інтернет. Зв'язок тримав мобільним. Подзвонив своєму адвокату.
Чоловік щодня викликав поліцію, але вона не приїжджала.
— Товаришеві одразу дозволили піти. В домі лишився з 80-річною мамою та її 60-річною племінницею. Із харчів мали мізерні запаси макаронів і круп. Через два тижні попросив їх випустити мамину племінницю в аптеку. Випустили, а назад не пустили. Два тижні їй довелося без речей і документів жити в сусідів. Коли викликав мамі "швидку", лікарів обшукували, аби не привезли нам їжу. Коли хтось із знайомих намагався передати пакет із харчами через вікно — охоронці били їх металевими прутами по руках. Погрожували, що вичислять, де живуть, і розстріляють.
Адвокат Гаркуші домігся через суд, аби за фактом утримання заручників відкрили кримінальне провадження.
— Після цього вперше приїхали поліцейські. Охоронці їх не пустили в двір. Тоді прибув наряд КОРДівців. Усіх поклали обличчям у землю. Зайшли в будинок. Сказали написати пояснення. Якраз під'їхала і моя колишня дружина. Але її чомусь не пропустили. Кидала мені продукти через вікно. Один охоронець їх ловив сачком для басейну. Інший — жонглював гранатами. Поліцейські дивилися на все це і сміялися.
Будинок Олександра Гаркуші звільнили 14 січня.
— Охоронці обіцяли повернутись. Але того дня їх постріляли на іншому об'єкті. Потім мені подзвонили, дали номер якогось бандюка. Той мав повідомити суму, яку маю сплатити, щоб мене більше не чіпали. Я відмовився. Вирішуватиму це питання законним шляхом. Продавати землю, на якій стоїть будинок, не мали права. Через суд арештував ділянку. Подаватиму позов.
2 
1
Коментарі