У суботу в Мінську поховали журналіста, виконавчого директора порталу "Українська правда" Павла Шеремета. Він загинув 20 липня в центрі Києва. Машину, якою їхав на роботу, підірвали. Йому було 44 роки.
Об 11:00 розпочинається панахида у храмі Всіх святих. У чергу вишиковуються сотні людей. На прохання рідних, усіх до храму не пускають. Частина присутніх покладає квіти поряд із церквою.
Серед вінків — від удови та доньки вбитого торік російського опозиціонера Бориса Немцова, кримськотатарського народу, президента України. На вінку від цивільної дружини Шеремета, головного редактора "Української правди" Олени Притули написано: "Улыбайся там наверху, мой милый. Они нас не остановят".
Тіло Павла Шеремета доставили до білоруської столиці військовим літаком із Києва. Панахида триває близько 3 год. У натовпі багато міліціонерів у цивільному, кажуть очевидці.
Труну проводять під оплески та скандування "Живе Білорусь!" Ховають Шеремета на Північному кладовищі за Мінськом. Його могила — поряд із батьковою.
У п'ятницю, 22 липня, із Павлом Шереметом прощалися в Києві.
На фасаді Українського дому висить великий чорно-білий портрет покійного. Початок прощання призначено на 11:00. Люди збираються по 10:00.
— Ми Павла кожен день слухали на радіо "Вести". Моя подруга Сашенька спеціально до мене спускалася. Вдома не могла — бо діти й онуки заважають. Навіть у найважчій ситуації Павло бачив вихід, — каже 76-річна Галина Львова. Губи підведені червоною помадою. Із подругою тримають по дві червоні гвоздики.
Неподалік входу до Українського дому курить високий чоловік в окулярах.
— Познайомилися з Пашею дуже давно, — каже російською 60-річний Сергій Бунтман, заступник головного редактора радіостанції "Эхо Москвы". — Разом багато працювали. Він вражав тим, що бачив подію з різних точок. Ніколи не показував, що йому сумно чи важко. Усе це відчував, але на обличчі була беззмінна усмішка.
Близько 11:00 сходами підіймається соціолог 64-річна Ірина Бекешкіна. Волосся зібране у хвіст, у вухах — масивні золоті сережки.
— Ми з Павлом познайомилися роки три тому. Бачилися минулої п'ятниці. Він жартував, як завжди. А в середу дізнаюся, що загинув. Тепер зранку вже боюся читати новини, — каже Ірина Еріківна.
Двері Українського дому відчиняють, люди заходять у хол. Біля труни — вінок із червоних троянд "Дорогому cыну и папе". Поряд — накритий чорною тканиною стіл. Туди кладуть квіти.
— Уперше на похороні такої молодої людини. Ми слухали його всією родиною. Павло хотів для всіх нас хорошого життя. І для білорусів. Як він батьківщину любив! Думаю, його Москва прибрала. Cам Путін руку до цього приклав, — 80-річний Петро Карпенко витирає сльози смугастою хустинкою.
Біля труни плаче 22-річна Яніна Кононенко, журналістка "Української правди":
— Це дуже особисте потрясіння. Павло Григорович був для мене прикладом. Учив приймати правильні рішення, мислити як журналіст. "Якщо не можете підійти на вулиці до незнайомої людини і поставити запитання, вам нема чого робити в журналістиці", — казав. Щоразу повторюю собі його слова, коли з якоїсь причини боюся рушити з місця перед інтерв'ю.
Біля труни на стільці сидить 49-річна Олена Притула. А також — Наталія, колишня дружина Павла Шеремета, син Микола й донька Єлизавета.
— Ми не були добре знайомі, — каже 54-річний Роман Ващук, посол Канади в Україні. — Але багато разів перетиналися на зустрічах. Це була світла людина. Сподіваюся, вся Україна об'єднається, аби розслідувати цю справу. Жодна пара очей не буде зайва, щоб знайти вбивць.
У хол постійно підходять люди. Несуть переважно червоні троянди. Неподалік — невелика черга. Тут можна записати свої спогади про Павла Шеремета. Там стоїть чоловік у футболці з гербом "Погоня" — кінний лицар на червоному полі.
— Із Павлом познайомилися в Мінську 2012‑го. Бачилися рідко. Але коли мали час, зустрічалися у "Кофе-хаусі" на вулиці Богдана Хмельницького. Активніше стали спілкуватися під час Майдану. Будували плани майбутнього Білорусі, — каже білоруською 31-річний Андрій Гнатчук.
Прощання триває до 14:00. В Український дім приїжджає й президент Петро Порошенко.
Для стеження достатньо підпису начальника міліції
Генпрокуратура перевіряє, чи справді за керівниками "Української правди" Павлом Шереметом та Оленою Притулою стежила поліція. І чи було це законним. З'явилася інформація, що до цього причетний перший заступник голови Нацполіції Вадим Троян.
— Щоб установити стеження за людиною, не потрібно багато дозволів, — каже колишній начальник управління міліції в Черкаській області генерал 60-річний Микола Каплій. — Пишеться провадження, що є потреба встановити стеження за особою. Для цього достатньо підпису начальника міської міліції.
Вважаю, що ні українські спецслужби, ні поліція за Павлом Шереметом не стежили. В Україні він нікому дороги не перейшов. Інша справа — у Білорусі чи Росії.
Авто замінувала жінка
Вибуховий пристрій під автомобіль "Субару", в якому загинув Павло Шеремет, заклала жінка. Про це свідчать записи камер спостереження. Їх виклали в інтернеті.
О 00:22 чоловік підійшов до припаркованої автівки. Присів біля водійських дверей, протер днище. О 2:33 чоловік і жінка пішли в напрямі будинку, де жив Шеремет — з вул. Ярославів Вал вниз на Івана Франка, на відстані близько 15 м одне від одного. Жінка несла сумку. Помітно, що вона була важка.
О 2:38 двоє зустрілися, перекинулися кількома словами й розійшлися по різні боки дороги. Чоловік імітував ходу п'яного. Жінка зупинилася біля автомобіля. Імовірно, дістала з сумки вибуховий пристрій і заклала під днище. Процес зайняв не більш як 1 хв.
Місце, де зазвичай паркували "Субару", зайняв мікроавтобус з іногородніми номерами. Щойно машину поставили на вільне місце, бус виїхав. Можливо, зробили це навмисно.
Ключовою версією вбивства Павла Шеремета слідство вважає помсту за професійну діяльність.
2 
1
Коментарі