— Я вночі повертався додому, почув крик на помощ. Бігом кинувся до них. Уже все горіло. Викликав пожежників, побіг до сусідки — протягнули від неї шланг. Аби хоч трохи збити полум'я, почали поливати. Юра перший викинув на вулицю свою жінку Іру, потім витягнув племінника Ярослава і сестру Люду. Вскочив у хату за сином Ромою і звідти вже не повернувся, — розказує 33-річний Олександр Нефтич із селища Велика Димерка Броварського району Київщини. Він перший побіг на допомогу сусідам — родині Васюків.
У ніч на 27 травня їхній будинок зайнявся близько першої ночі. Всі спали — мати й троє її дорослих дітей зі своїми сім'ями. Згоріли п'ятеро: господиня Наталія Васюк, 52 роки, її син 25-річний Юрій, дочка — 28-річна Людмила Непотрібна, онуки 3-річний Роман та 7-річна Ольга. Ще четверо отримали опіки: син 31-річний Сергій, зять 29-річний Володимир Непотрібний, онук 4-річний Ярослав Непотрібний та невістка 25-річна Ірина.
Юрій Васюк жив у материній хаті з дружиною Іриною та сином Романом. Сергій — сам виховував дочку Ольгу. Їхня сестра Людмила з чоловіком та сином приїхали на вихідні з Києва — допомогти полоти картоплю.
— Люди набалакали різного, але димерські пожежники приїхали швидко — через 7 хвилин, — продовжує Олександр Нефтич. — Вони збили трохи вогонь, але закінчилася вода, поїхали на дозаправку. Тут прибули вже з Броварів пожежники. Ті навіть рукава не розмотували. Взяли той, що залишила попередня бригада. Але було пізно. Іра говорила, що вони лягли спати в 23.30. Горіти почало через годину. Зайнялася спальня. Коли Людмилу витягли, вона була ще жива. Хрипіла, потрібна була кислородна маска. Від отруєння чадним димом померла.
Володимира Непотрібного відвезли в Київський опіковий центр. Ірину Васюк і Ярослава після огляду лікарі відпустили — у них незначні травми. Сергій — в опіковому відділенні Київської обласної лікарні. Його вже перевели з реанімації.
У палаті Сергій лежить на животі. Почувши чужий голос, повільно сідає. Руки забинтовані від долонь до ліктів, а також ліве плече й груди. На чолі опік діаметром сантиметрів зо 5, лікті обчухрані, на пальцях нариви.
— Усі вже спали. Я почув крик Юри. Не міг зрозуміти, що робиться. Всюди був вогонь, — Сергій говорить повільно й тихо. Час від часу кривиться від болю. — Юра зробив дурницю, що відкрив двері в ту кімнату, де все загорілося. Треба було зайти з двору і відкрити вікно. А він зробив протяг, і вогонь враз розкинувся на всю хату. Я вибив вікно в кімнаті й вискочив на вулицю. Кричав Ірі, щоб усе кидала й вибігала. Тільки виліз, як почув плач Ярослава. Вернувся через вікно, вхопив його й витягнув із того пекла. Хотів ще раз залізти, але вже не міг. Повітря всередині таке гаряче, що забивало дихання. Я пішов до дороги. Там присів. У голові паморочилося. Мене забрала "скора". Більше нічого не помню, — поправляє праву руку, обережно кладе її на коліно. — У Володі тільки руки трохи попеклися. А в Іри і Ярослава ніби все нормально. У мене трохи гірше зі здоров'ям. Усе пече. Особливо руки, там багато порізів. Поранився, коли вибивав вікно. Колють антибіотики, крапельницю ставлять, перемотки постійно роблять. Коли піду на виписку, поки що не кажуть.
Уся сім'я їздила на роботу в Київ. Наталія Васюк працювала санітаркою у столичній поліклініці. Сергій та Юрій влаштувались у водоканалі. Ірина була в декретній відпустці із сином Романом. Володимир та Людмила Непотрібні працювали торговими агентами у приватній фірмі.
Будинок Васюків на три кімнати розташований на вул. Петровського, 89, на окраїні селища. Хата вигоріла майже повністю. За півтораметровим парканом, почувши голоси, гавкає собака, ховається в буду. До будинку веде стежка, викладена із бетонних плит. Дах згорів. Усередині багато обвуглених речей. У вітальні під дверима поплавлені іграшки. У невеликій кімнаті праворуч стоїть пральна машина — від неї лишився металевий каркас. Крайня кімната вигоріла найбільше. У ній не залишилося нічого, крім попелу. У сусідній спальні на тумбочці — поплавлений комп'ютер. На підлозі книга Стівена Кінґа "Коли впаде темрява". На столі під вигорілою віконною рамою майже неушкоджений сімейний фотоальбом. Усе пропахло застояним димом.
Через дорогу живе сім'я Рахматуліних. У літній кухні готує їсти Катерина Іванівна, 62 роки.
— Я встала від шуму за вікном. Тоді вже тіла грузили в машину, — відривається від роботи. — Страшно виходити й бачити цю пустку. Сім'я в них була хороша, роботяща. Люда гарно вийшла заміж.
28 травня загиблих поховали на сільському кладовищі.
— Ми всі ходили на похорон. Страшне. Було все село, — каже Катерина Іванівна. — Організувала похорони, напевно, братиха (сестра покійного чоловіка Наталії Васюк. — "ГПУ"). Вона біля них живе.
Пожежа сталася через коротке замикання електропроводки, за попередньою версією "еменесників".
Проводку треба міняти під час кожного ремонту
— Замикання відбувається від поганого контакту проводів, — пояснює столичний електрик Ігор Зубенко, 36 років. — У хаті у Великій Димерці найімовірніше причиною стала зношеність проводки. Можливо, в якомусь місці ізоляція кабелю розплавилася. У це вразливе місце щось потрапило. Наприклад, волога від сирої стіни. У тому місці починає іскрити, потім загоряється провід і вогонь перекидається на легкозаймисті предмети в помешканні — шпалери, штори. Замикання може бути і від перевантаження мережі — якщо водночас включити велику кількість побутової техніки. Тоді провідник нагрівається, ізоляція плавиться. Але вночі навряд чи працювало багато приладів.
Щоб убезпечити себе від таких аварій, під час кожного ремонту в будинку варто замінювати проводку. Раніше всі користувалися алюмінієвим проводом. Зараз раджу вибирати мідний — він витриваліший.
2 
1
Коментарі
4