Київське "Советское шампанское" — бренд вина, улюбленого мільйонів українців, своєрідний еталон новорічного смаку. Німецький інвестор — символ чесного і прозорого ведення бізнесу по-європейськи. Проте з того, що відбулося з Київським заводом шампанських вин "Столичний", можна зробити висновок про іншу форму ведення бізнесу в Україні з боку окремих німецьких інвесторів.
До приходу інвесторів — австрійсько-німецької компанії "Хенкель", власником якої є німецька інвестиційна група, валовий прибуток Київського заводу шампанських вин "Столичний" перевищував 202 млн грн, а чистий прибуток — 11,3 млн. Після приходу німецьких інвесторів на завод 2007 року, коли підприємство займало понад 23% ринку і демонструвало зростання, фінансові результати обвалилися. Прибуток 2008-го трохи перевищив 200 тис. грн. І це з більш ніж 11 млн грн протягом одного року, стверджують юристи підприємства, що пропрацювали на КЗШВ не один рік.
Згідно з офіційними статистичними даними, реалізація заводом шампанського за три роки керівництва "Хенкеля" впала більш ніж на 2 млн пляшок, експорт шампанського скоротився втричі, але виріс імпорт продукції "Хенкель".
Яка фінансова катастрофа наздогнала успішне підприємство? Відповідь знайшлася одразу ж після розмови з колишнім начальником юридичного відділу КЗШВ "Столичний" Сергієм Казимирчуком.
— Німці, за активного сприяння свого ставленика — виконавчого директора заводу Валерія Романського, колишнього зятя генерального директора заводу Олександра Мацка, просто виконують поставлене ним завдання: для просування "Хенкелем" своєї продукції в Україні потрібно за будь-яку ціну прибрати небезпечного конкурента — наш Київський завод шампанських вин "Столичний".
1999 року завод став закритим акціонерним товариством. 25% акцій отримав у володіння тодішній і беззмінний директор Олександр Мацко. Хоча за первинним договором засновників йому належало не більш як 10%. Решта акцій призначалися працівникам підприємства. Але вже 2001-го директор почав процес консолідації акцій підприємства в своїх руках. Діяв незаконними методами — через додаткові емісії. Як свідчить офіційний звіт Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 18 січня 2010-го Олександр Мацко грубо порушив право акціонерів товариства на першочергове придбання акцій додаткової емісії. Він зосередив у своїй власності понад 50% акцій. Тут і з'явилася можливість повноцінно використовувати фінансовий та адміністративний ресурс.
— Якщо не вдаватися до юридичної казуїстики, шляхом шантажу, погроз, рекету і численних незаконних маніпуляцій з акціями давнє виноробне підприємство було продане. І то — з численними порушеннями процедур, — говорить юрист Сергій Казимирчук.
— Наприклад, акції підприємства начебто поважний німецький концерн отримав через... дарування майна на суму в 15 мільйонів доларів. Під девізом оновлення на заводі поставили старе устаткування з Німеччини — років так під 30 зносу. Аби запобігти протестам, начальника цеху виноматеріалів швидко звільнили. Тепер ними "керує" дівчина без спеціальної освіти та досвіду роботи, зате з хорошим знанням німецької мови. Як розповіли мені працівники цеху розливу, саме через це сильно погіршала якість продукції заводу.
За словами працівників заводу, реалізація продукції майже повністю пішла в тінь.
— Зароблене офіційно все одно списується на різноманітні схеми. То нескінченні ремонти. То оплата дивних консалтингових послуг закордонним компаніям. Навіть через охорону проводять півмільйона гривень у місяць! Та що там охорона. За прибирання з казни заводу щомісячно відраховують мільйон гривень, — продовжує Сергій Валентинович. — І головне, німцям легко і невимушено передали у власність безцінні не тільки для заводу, але і для всієї держави, бренди "Советское шампанское" і "Советское игристое".
Зі скарг трудового колективу: "Ситуація всередині Київського заводу шампанських вин нестерпна. Були звільнені "за власним бажанням" — заступник директора з економічних питань Бєліков С. М., заступник директора з питань якості Льовченко Н. М., головний інженер Ковальов М. М., головний технолог заводу Бекасова А. В., начальник шампанізації Горбачов П. Ю. і чимало інших найдосвідченіших фахівців вітчизняного ринку шампанських вин. І взагалі, за останні два роки штат заводу скоротився майже вдвічі — з 600 осіб до 320. На тих, хто залишився, чиниться дикий тиск, зокрема пронімецько налаштованою профспілкою підприємства.
— У принципі, коли б не майбутня приватизація державної частини, за якою 8,5 гектара київської землі, яку придбавши за "мінімалку", німці мають намір вигідно продати, то ці, так звані "європейські" інвестори, уже б давно розібрали наш завод по цеглині. Особливо "поважають" на підприємстві пенсіонерів. Як висловився Валерій Романський: "Я тисну їх, тисну, плачу їм по 2–3 тисячі зарплати, а вони все одно не йдуть, доводиться скорочувати". Одним словом — "концтабір" із гірким присмаком шампанського.
2 
1
Коментарі
20