— У гості до Засядьків прийшов родич. Почув, що у сараї хтось скавчить, як собача. Зайшов — на тапчані лежить жінка, скрутилася в клубочок. Почала просити їсти, бо два дні голодна. Побіг до магазину, про все розповів продавцям. Ті викликали людей із сільської ради, — говорить 72-річна Лідія Мартиненко із села Малий Тростянець Полтавського району.
Її сусід 31-річний Тарас Засядько півроку тримав сліпу матір 62-річну Тамару Олексіївну в хліві. Годував раз на добу.
— Ця жінка не тутешня. Переїхала до нас торік із Полтави. Якось сиділа на лаві біля нашого двору, просила їсти. Мій чоловік відвів її додому. Накричав на Тараса, щоб совість мав. Пенсію матері отримує, а їсти не дає, — каже Лідія Мартиненко. — Потім вона кудись ділася. Думали, інші родичі забрали. З весни її не бачили.
Тарас Засядько із цивільною дружиною 21-річною Альоною Лисенко два роки живуть у будинку, який дістався від родичів жінки. Мають синів 2-річного Кирила і Тимофія, 1,5 року. Чоловік працює різноробом, дружина — домогосподарка.
— Старший син Тамари Олексіївни та її чоловік померли кілька років тому. Кажуть, жінка впала в депресію, почала зловживати алкоголем, осліпла. Тарас забрав її до себе. Але не вжилися, — говорить секретар сільської ради 62-річна Любов Мізько.
Будинок Засядьків — на в'їзді в село. До нього веде розбита асфальтна дорога. Двір огороджений металевим парканом. Усередині бігають два собаки, кури, качки. Дім — цегляний, у тріщинах. Біля порогу складена саморобна пічка з цегли — газ відключили за борги.
За кілька метрів від хати стоїть хлів із бетонних блоків. Розділений на дві частини. В одній живуть свині, в другій тримали Тамару Олексіївну. У приміщенні холодно й темно. Під стіною лежать дрова. В кутку — збитий із дощок тапчан без матраца. Навколо розкиданий брудний одяг і сміття. Стеля підбита дошками. Крізь дірки видно складене на горищі сіно.
— Альона недолюблює мене як свекруху. Через це часто ругалась із Тарасом. Я ж у воздусі не розтворюсь. Довелось іти жити у сарай. Сильно там мерзла. З головою вкривалася й хекала, щоб зігрітись, — розповідає Тамара Засядько. — Їсти давали раз у день. Бувало, тільки чай. Нужду останнім часом доводилось справляти у відро. У туалет на вулиці не мала сил дійти. Сильно заслабла.
— Ніколи б не подумала, що в них таке відбувається. Люди тихі. Стару хату приводять до пуття. Мама Альони часто приїздить до внуків, помагає по городу, — каже 36-річна Жанна Мирошниченко, мешкає через дорогу. — Як взнала за жінку, понесла їй бутербродів. Частину вона одразу сховала під подушку. Почала плакати і благати, щоб забрали її в будинок пристарілих. Сама за собою доглядати не може. Немічна, самі кості. Сину потрібна раді пенсії.
Тарас Засядько не хоче говорити про матір.
— Ми не звірі, просто так вийшло, — говорить 41-річна Леся Лисенко, мати Альони. — За Тамарою Олексіївною нікому доглядати. Тарас постійно на роботі, Альона дітей няньчить. Думали віддати її в дім пристарілих, але туди треба багато грошей.
Тамара Засядько не мала при собі документів. Її паспорт знайшли в далекого родича в Полтаві. 1 листопада влаштували в соціальний притулок у Кременчуці. Жінка розплакалася від радості, коли дізналася, що її забирають від сина.
2 
1
Коментарі