Опівдні 1 грудня в 50-річної Тетяни Коломієць із міста Умань Черкаської області задзвенів телефон. На екрані висвітилось "номер засекречен".
— Я саме внучку бавила, — згадує жінка. — Схопила трубку, а там наче голос сина: "Мама, у мене біда, поможи". І замовк. Я злякалася дуже. Тоді почав говорити якийсь чоловік. Назвався Ігорем Володимировичем, сказав, що працює в райвідділі міліції. Розповів, що мій син із кимось побився і вкрав телефон. І що в нього в кабінеті сидять свідки. Потім запевнив, що справу можна владнати за 2 тисячі гривень. Я розволнувалася. Він сказав, щоб гроші принесла за півгодини.
Тетяні не було з ким залишити онуку.
— Сказала, що принесу гроші, тільки невістка прийде, — продовжує. — Пообіщала, що нікому не розкажу. За півгодини знову заздзвонив Ігор Володимирович. Попросив, щоб гроші не несла, а купила картки поповнення "Київстар". Я дочекалася невістку, і швидко пішла по ларьках скуповувати картки. Купила 20 штук по 100 гривень. Він мені надзвонював. Навіть дав номер свого мобільного: "Будуть питання — дзвоніть".
Тетяна Коломієць пішла до чоловіка в лікарню. Дорогою набрала сина на мобільний.
— Синочок, тебе випустили? Не били? А він мені: "Мама, я цілий день на роботі". Тоді поняла, що мене кинули. Пішла в райвідділ. Там ніякого Ігоря Володимировича немає. Ми з чоловіком інваліди, на групі обоє, останні гроші забрали.
Міліціонери шукають шахраїв.
— У нас уже був такий випадок у травні, — каже 35-річна Людмила Поліщук із міськвідділу міліції. — Але тоді чоловік подзвонив сину, перш ніж купувати картки.
Коментарі