— У дружини двічі зупинялося серце. Коли після другої операції прийшла до тями, боялася навіть очі закрити. Переживала, що засне і не проснеться, — каже 29-річний Олександр Оніщук із райцентру Любомль Волинської області.
Його дружина 34-річна Юлія померла 12 лютого — на третій день після пологів. Народила доньку Меланію. 27 лютого біля районного пологового будинку на мітинг зібралися до 40 людей. Вони теж втратили рідних після пологів у цій лікарні. Вимагали покарати винних у їхніх смертях.
Юлія і Олександр одружилися 29 лютого 10 років тому. Виховували дітей — 9-річну Анастасію та Даніїла, 5 років. Чоловік працює єгерем у державному підприємстві "Прибузьке лісове господарство". Жінка — помічником судді районного суду.
— У ніч на 9 лютого мене розбудила Юля. Каже, у неї якісь виділення, кров. Злякалися, бо народжувати рано — восьмий місяць. Повіз її в лікарню. За годину дружину прокесарили. У неї відкрилася кровотеча. Власними силами шукали донорів. Загалом Юлі перелили до 20 літрів крові. Як потім виявилось, лікарі зачепили сечовий міхур. Сказали, треба оперувати, — згадує Олександр Оніщук.
За 4 год. приїхали медики з області. Весь цей час жінка була під загальним наркозом.
— Під час операції виявилось, що у дружини ще й розірвана селезінка. Її вирізали. Нас визвали в кабінет. Питали, хто її вдарив, чи могла вдаритися сама. Такого не було, — каже Олександр. — Після операції в Юлі знову відкрилася кровотеча. Медики не могли пояснити, в чому причина. Видалили матку. Запевнили, що Юля житиме. Сеча не відходила. Ми просили підключити їй штучну нирку, але цього не зробили. Сказали: стан стабільний, іде на поправку. По своїх каналах тепер дізнався, що під час операції дружині ще й підшлункову пошкодили. Але лікарі покривають одне одного, правди не кажуть. Не хочу, аби когось посадили. Лише, щоб інші сім'ї не калічили.
— 12 лютого я стояв під дверима реанімації, — говорить батько породіллі Василь Гаврилюк, 59 років. — Там була біготня, а потім ураз все стихло. Не питаючи дозволу, вдягнув бахіли з халатом і зайшов. Ніколи не забуду погляд дочки. Вона очима благала про допомогу. Пульс був 118, тиск — 65 на 43.
— Юлі не провели вчасно діагностику, не виявили ушкоджені органи. Ми просили перевести її в область, але цього не зробили, — каже Олександр. — О сьомій ранку до нас вийшов лікар і сказав, що в дружини зупинилося серце. Не змогли запустити.
Олександр розрахувався з роботи, оформлює декретну відпустку по догляду за дітьми.
Юлію Оніщук поховали 13 лютого.
На районний пологовий будинок нарікають й інші жителі Любомля.
— Хочу, аби в цю лікарню прийшли розумні лікарі, які вміють нести відповідальність за людські життя, — говорить учасниця мітингу 27-річна Наталія Степанюк. 22 липня 2013 року в районному пологовому будинку Любомля померли її матір 41-річна Тетяна Хацер та новонароджений брат. — У мами були четверті пологи. Два тижні лежала на збереженні. Лікарі казали, що вона і дитина здорові. Не могли визначитися — кесарити чи сама народить. Того дня в когось день народження був, пішли пити. А мама лежала сама в родзалі. Потім написали, що померла від гострої серцевої недостатності. А хлопчик захлинувся водою. Через два місяці моя сестра там народжувала, то її прокесарили і грошей не взяли. Певно, чуствували вину. Я досі боюся вагітніти та народжувати. Не хочу, щоб моя дитина сиротою лишилася чи померла.
— Втратила синочка під час пологів. 19 березня два роки буде. На 26-му тижні лягла на збереження, пробула два тижні, — розповідає 24-річна Юлія Савчук із села Машів Любомльського району. — На сьомому місяці знову почалися болі. О 8-й ранку чоловік привіз мене в лікарню. Сказали, треба кесарити. На операцію забрали аж через п'ять годин. Дитина до того часу в мені померла. Я втратила багато крові. Замість другої групи мені влили четверту. Чуть не вмерла. Після смерті сина в сім'ї всьо розладилося. У лютому цього року розлучились із чоловіком.
2 
1
Коментарі