9 вересня у військовій частині Кіровограда загинув 24-річний Віталій Дмитренко із села Яреськи Шишацького району Полтавщини. Не хотів їхати у зону АТО.
— До 42-го батальйону Віталіка забрали 3 вересня, за розподілом, — розказує 21-річна Дарина Процан, подруга загиблого. — Там призивники мали пройти місячну підготовку. А 8 вересня він подзвонив мамі: "Нас відправляють уже, без спорядження. Командири змушують всіх писати заяви, що йдемо добровольцями". Віталік заяви не написав. Хотів, щоб його нормально оформили, бо за загибель добровольців нема компенсації.
8 вересня мати Віталія зателефонувала до командира частини. Попросила відпустити сина по каску і бронежилет.
— Наступного дня Віталік подзвонив. Сказав, що після її дзвінка його почали бити. Попрощався з нею і бабою: "Вибачте, мене зараз убиватимуть". Мама тільки почула, як хтось крикнув у слухавку "Хапайте його за горло!" і зв'язок обірвався, — продовжує Дарина. — Дві години не могла зв'язатися ні з частиною, ні з сином. Потім подзвонив слідчий: "Син скоїв самогубство, вистрибнув із третього поверху".
Тіло Віталія Дмитренка лежить у Кіровоградському морзі. Родичам його віддадуть після судово-медичної експертизи.
— Тіло Віталіка я бачив тільки на фото, — говорть 20-річний Владислав Карпенко, двоюрідний брат загиблого. — Весь синій, скрізь гематоми. До тіла мене не пустили, бо приїхав без його мами. Вона зараз точно нікуди не поїде. Сидить удома і плаче.
Віталій — єдина дитина в родині. Жив із матір'ю і бабою, працював на цукрозаводі.
2 
1
Коментарі