"Фотографуються зі мною 60–70 разів на день" — вуличний бандурист

Вуличний музикант Остап Кіндрачук розповів, що бандура допомагає йому тримати себе у формі. Грає у підземці на Майдані Незалежності.

"Старого бандуриста я почув 6-річним. Тоді в нашому селі був шевченківський вечір, і мене нарядили поводирем цього дідуся. Виводив його на сцену. Мене приголомшило враження, яке він справив на публіку. Героїчне запалює – в очах у людей спалахують вогні, сумне – жінки втирають сльози, веселе – сміються всі. 1956-го я працював у Ялті. Був капітаном-механіком "Комети 43". Возив людей із Ялти до Сочі та Одеси вздовж узбережжя. Якось зайшов до клубу медичних працівників. Туди якраз приїхав старий бандурист, випускник ГУЛАГу. За Сталіна йому пришили буржуазний націоналізм. У клубі він створив капелу, там я й навчився грати", - розповів бандурист.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бандуристам пропонують грати джаз та рок

Каже, що побував майже у всіх містах країни.

"Усю Україну об'їхав. Запрошували на фестиваль вуличних артистів до Вроцлава. З'їхалися туди з Японії, Нової Зеландії, Іспанії, Аргентини. Мене директор фестивалю чомусь полюбив, кличе кожен рік. Прошу відкрити мені візу не на 10 днів, а на три місяці, щоб іще тур Польщею зробити. Фотографуються зі мною 60–70 разів на день. Буває, стануть неподалік барабанщики чи гітаристи. А бандура – тихий інструмент, за тими звуками її не чути. Коли помічають мене поруч, вибачаються і переходять в інше місце. Ровесників моїх – ялтинських портовиків – було 200 чоловік. Сьогодні в живих 15 залишилися. Бо сиділи вдома, грали в доміно, пивко попивали. А тих, хто рухаються, як я, смерть не може застати на одному місці. Бандура тримає у формі", - розповів  Остап Кіндрачук.

Прочитати про заробітки та пригоди вуличних музикантів детальніше можна у журналі  "Країна" № 3 (106) за 26 січня 2012 року.

×