22-річна львів'янка Ліза Чумак два роки тому почала займатися з друзями фріганством — харчуватися зі смітників великих супермаркетів. Переконана, що їжу не можна викидати, якщо багато де в світі люди голодують.
"Найчастіше беремо овочі й фрукти. Вдома їх можна помити, понюхати, роздивитися, розрізати. А потім лише спробувати на смак. Як на мене, супермаркети часто викидають зовсім хороші продукти. Раз знайшли сіль, упаковка якої була просто подерта. Термін її придатності не вийшов. Вважаю, що їжа не має бути привілеєм, а повинна бути доступна кожному. У нашому суспільстві вона сприймається тільки як товар. Люди часом працюють тільки задля того, щоб прогодувати родину. Їм навіть на одяг не вистачає. Вважаю, що стиль життя має бути іншим. Людина не має бути запряжена в роботу, щоб поїсти."
Фріганство — стиль життя, який відкидає принципи споживацтва. На відміну від безпритульних людей і жебраків, фрігани харчуються зі сміттєвих контейнерів, тому що не хочуть брати участі у ланцюжку купівлі-продажу і цим стимулювати перевиробництво продуктів харчування.
Ліза з 15 років їздить автостопом. Каже, що найкраще фріганити у Копенгагені. На відміну від європейських, в українські смітники викидають значно попсованіші продукти.
"Вперше у Львові я спробувала фріганити з подругою минулого літа, - розповідає дівчина. - Але великі супермаркети типу "Ашана" мають закриті смітники всередині приміщення, тому до них не доступишся. Хоча наші друзі, які працювали в "Ашані", казали, що там викидають навіть хороший одяг, і навіть не всі працівники мають туди доступ. Спочатку ми спробували пробратися на смітники від "Сільпо", що біля вокзалу. Біля них стояла охорона, але нам нічого не сказали. Біля тих смітників постійно хтось промишляє. Там ми знайшли непогану картоплю й овочі. Але побачили бездомних, які теж там порпалися, тому лишили все їм і поїхали у маленький "Фуршет" неподалік. Знайшли там попсовані й прив'ялі овочі і фрукти — персики, груші, яблука, перці, нектаринки. Але вони не були фасовані під плівкою, як в Європі, а просто відкриті. Хоча всі лежали в бачку. Поки ми шастали у смітнику, багато працівників "Фуршету" виходили на перекур і дивилися на нас великими очима. Дивувалися, що ми, дівчатка, виглядаємо небідно, а порпаємося в смітнику."
У Львові Ліза часто бачить на смітниках бездомних людей. Навіть з маленьких смітників люди знаходять що витягнути — хоч би просто збирають пляшки.
"Мій досвід фріганства показує, що в Україні їжа на смітниках більш попсована, ніж в Європі. Хоча все залежить від пори року. У Севастополі друзі ходили на базар. І їм просто віддавали овочі-фрукти, бо вони псувалися раніше, ніж їх встигали розпродати. У Львові ми пару разів навідувалися на базар біля вокзалу. Там охорона відганяє людей від смітників, а зіпсовані продукти там не лишають, а прибирають і вивозять. Щоб знайти хороші продукти, в Україні треба більше потратити часу. За день можна об'їздити зо три супермаркети."
Фріганів у Львові порівняно з європейськими містами досить мало. Але вони склали карту смітників Львова. Там позначено зо 30 смітників. Центральні смітники у Львові позначені червоним, ті, що на околицях - зеленим, жовтим і фіолетовим. Своїм улюбленим смітникам львівські фрігани придумали назви. Смітник біля "Дзиґи", наприклад, називають "Синатрою", на вулиці Лисенка є "Смітник біля Ісуса". Але більше на карті описів. Наприклад: "крутий великий смітник", "смітник, закритий через Євро 2012", "хороший смітник з господарчими ніштяками", "Смітник від "Пузатої Хати" — можна роздобути м'ясних кісточок для песика", "Шоколадка" — легендарна шоколадна сміттярка.
2 
1
Коментарі
11