Тварини-моделі: "кошенята - найздібніші актори, а свині здатні лише верещати"

Автор книг для дітей Гаррі Віттер Фріс став відомий завдяки знімкам домашніх тварин в костюмах.

Кар'єра Фріса як фотографа почалася в 1906 році, коли паперовий капелюх, підготовлений для дня народження, впав на голову кошеняті і Гаррі зробив свою першу фотографію тварини в одязі. Знімок він продав виробнику листівок, який замовив ще більше подібних картинок.

Більшу частину одягу і аксесуарів для тварин створювала мати Фріса. Для утримання поз використовувалися вилки і спиці. Фріса звинувачували в жорстокості по відношенню до тварин. Але фотограф відкидав всі звинувачення, пояснюючи, що його фотографії стали можливими тільки завдяки "уважній, незмінній доброті з боку фотографа".

Тварин для фотографій Фріс брав у сусідів, друзів та у зоомагазинах - всі використані кошенята і цуценята повинні були бути не старше 3-х місяців, найкращий вік моделей - від шести до десяти тижнів.

Щоб привернути увагу кошенят, Фріс використовував рухомі об'єкти. Важливо, щоб в кімнаті не було жодної мухи, які відволікали кошенят. Собаки ж краще реагували на звук, тому доводилося видаляти від місця зйомки собак, що гавкали.

Найлегше було фотографувати в костюмах кроликів. Вони могли сидіти, не змінюючи пози, цілу хвилину, але для багатьох людських ролей вони, на думку Фріса, не годилися. Цуценят фотографувати було складніше, ніж кошенят, а найбільш складними об'єктами для фотографій були свині. За словами Фріса, вони тільки закривали очі і верещали під час зйомки. Улюбленими моделями Фріса були кошенята, на його думку, вони - найздібніші з тварин-акторів.

Фотографування тварин було досить нервовим і одноманітним заняттям, тому зйомкою Фріс займався протягом трьох місяців на рік, а решту часу відпочивав, писав дитячі книги і придумував нові ідеї.

Його фотографії широко репродукувалися в листівках, рекламах, журналах і в дитячих книгах. Часто знімки супроводжувалися короткими розповідями, які писав сам Фріс.

Попри успішну кар'єру, Гаррі Віттер Фріс помер в бідності. Хворів на рак, покінчив життя самогубством у 1953 році. Був похований в безіменній могилі на кладовищі Клірвотер (Флорида). Його фотографії зберігаються в архівах Бібліотеки Конгресу.