Львів'янин 68-річний Микола Маслюх у своєму будинку має кімнату-музей. За 5 років зібрав понад сотню експонатів.
"Ніколи не рахував, скільки їх у мене. Якщо хтось викидає щось цінне - забираю додому. Це моє хобі. Раніше у мене була дуже інтенсивна робота. Працював медичним представником. Вийшов на пенсію, а енергію треба кудись дівати, - розповідає Микола Петрович. - До нас у гості частенько приходять друзі, дивляться на мій музей й дивуються, для чого я старожитності збираю. А потім і свої старовинні речі приносять".
Чимало експонатів до свого музею чоловік купує.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Показали одяг міщан середньовічного Львова
"Одного разу товариш розповів, що у Самборі, на базарі, жінка продає старі жорна. Приїхав, розговорився. З'ясувалось, що та жінка із Лемківщини. З-під Сянока, Смільник. Її виселили під час операції Вісла. Жорна та жінка забрала із собою в Самбір. Моя мама Анна — теж із того села. Жінка пригадала її та розповіла, як вона в дитинстві приходила на тих жорнах працювати. Продала мені їх за дві сотні гривень. Ці жорна - найцінніший експонат.
Маю й форму для запікання, у формі баранчика. Колись у таких на Великдень пекли хліб. Є шкільне приладдя для креслення, бинт часів Першої світової від Червоного хреста. Старий програвач із платівками, який прослуховуємо, коли п'ємо каву. Є ще й гибель - інструмент тата моєї дружини Оксани. Він був столярем. Кімната, у якій облаштував музей - його майстерня".
На ратуші міста Самбір, що на Львівщині, працює годинник, якому понад століття. Аби слідкувати за міським часом, у міськраді є спеціальна посада – годинникаря. З 2004-го Ігор Варивода щодня о восьмій ранку приходить запускати та, за потреби, налаштовувати механізм. Про роботу годинника розповів кореспондентам Gazeta.ua
Коментарі