В дитинстві нам прищеплювали відчуття інтернаціоналізму та вселенського патріотизму, але під вселенським патріотизмом чомусь розуміли саме російську культуру, історію та мову. Втокмачували в юні душі, що лише через все російське можливе збагачення національних культур і мов.
Тепер в Україні від прийняття закону "Про засади державної мовної політики" виграють дві групи політиків. Перша - так звана п'ята колона і російські шовіністи, яких найбільше у ПР. Друга - власне Партія Регіонів як політична сила. Для неї це була єдина можливість сколихнути свій колишній електорат перед виборами до Верховної Ради в жовтні цього року. Хоч сама мова їх абсолютно не цікавила і не цікавить.
З початком виборчої кампанії їхні агітатори ітимуть до виборців із приблизно такою тезою: "Партія Регіонів обіцяла, що російська мова буде другою державною. Ми зробили перший крок. Якщо партія та їхні союзники на наступних виборах до Верховної Ради наберуть більшість, то цю свою обіцянку ми виконаємо, як зможемо виконати й багато інших…"
І пригадалися слова російського письменника, філософа Олександра Герцена, написані ним ще у далекому 1865 році: "Наш уряд, не люблячи чистих національностей, завжди прагнув заважати і тасувати їх, наскільки можливо. Розрізнені племена бувають покірніші, і, видно, урядовий шлунок зручніше переварює змішану кров, у ній менше гостроти".
2 
1
Коментарі
2