Про те, чому торік не було жодного охочого, як навчають абетки на курсах і хто на Далекому Сході Росії вивчає українську, розповів Андрій Зав'ялов з іркутського Українського культурного центра "Дніпро".
"У 2008-2009 навчальному році у нас було 5 учнів, в 2009-2010 – сім, в 2010-2011 – шість, в 2011-2012 – шість, в 2012-2013 – 0. Так, це нуль.
Сам курс розрахований до кінця травня, але, як правило, він вже закінчувався у березні, бо всі розбігалися. Хтось ще від початку розуміє, що це "не його", у когось з'являються інші заняття або просто набридає, але, принаймні, ми таким чином волочилися цілих п'ять років. Минулого року ми не знайшли жодного бажаючого. А цього року у нас аншлаг.
Трішки статистики про цей рік:
Загалом на курси записалося 83 особи, з яких 8 ще не визначилися, ходитимуть вони чи ні, і 19 тих, хто не зміг за особистих обставин відвідати перший урок, але наполегливо попросив попередити про другий, бо "хочуть вчити". З 83 на перше заняття прийшло 56 осіб. 83-56=27. 19+8 якраз дорівнює 27. Тобто прийшли всі, хто справді бажав.
Рекламна кампанія про курси розпочалася наприкінці вересня. Було створено сторінку в соціальній мережі "ВКонтакті", куди було запрошено всіх учасників групи "Іркутські українці". Також я запросив туди всіх своїх "друзів" з соцмережі. Але на цьому я вирішив не зупинятися. Я почав підключати всі можливі та неможливі зв'язки, які я тільки маю.
І тут почалося. Я отримав купу електронних повідомлень та sms-ок від бажаючих відвідувати курси. Розуміючи, що всі просто не помістяться в офісі в 25 кв.м., було вирішено розбити цілу групу на дві поменше. В підсумку 2 листопада на 13 годину прийшло 23 особи, на 16-ту – 33. А посадкових місць ми мали лише 23, тому на 16 годину довелося просити стільці у наших сусідів-білорусів.
Треба відзначити, що люди в цих двох групах на диво небайдужі. Вони здебільш справді налаштовані вчити українську. І на заняття прийшли не тільки українці та ті, хто має українське походження. Було багато росіян, були люди з польським корінням, дві дівчини-бурятки, татарка та в'єтнамка. На першому занятті ми одразу ж вирішили, що наступної суботи, 9 листопада, у нас буде вже три групи: о 12, 14 та 16 годині. Також 9 листопада буде сформовано групу тих, хто бажає вчити українську не раз на тиждень, як було раніше, а два рази. І поки що за моїми міркуваннями планується три групи: дві − по разу на тиждень та одна − двічі на тиждень. Хоча скажу чесно: я розумію, що поступово нас ставатиме все менше і менше, бо хтось знову зрозуміє, що це не його, що часу нема і т.д. Минулих років ми мали такі самі тенденції, і це абсолютно нормальне явище. Оскільки ми проводимо курси на безоплатній основі (хіба що за копії беремо гроші, але час покаже, як буде далі), то наша основна задача – сформувати якісну групу людей, дійсно бажаючих вчити українську. В подальшому ми плануємо їх долучати до заходів, які ми будемо продовжувати влаштовувати.
В цей же час в сусідніх офісах білоруси проводили осіннє обрядове свято "Дзяды", а татари – курси татарської. Після занять вони мене буквально обступили і питали, як же так? Як вдалося зібрати таку купу людей? Бо у білорусів бажаючих вчити білоруську немає, а в татарів набралося лише 10 осіб. Я їм розповів все, що розписав у цій статті.
Я мушу сказати вам наступне: будь ласка, займіться рекламою. Безкоштовною рекламою. Я не сплатив за рекламу ані рубля, тільки трохи більше, ніж попередніх років, витратив часу. Витратьте і ви побільше часу, аби мати такий самий результат. Бажаючих вдосталь! Просто вони про нас не знають. Одна дівчина мені сказала: "Я вас шукала вже кілька років, і нарешті знайшла! Це була моя мрія – почати вчити українську!".
Сподіваюся, що наш результат дасть вам натхнення, бо не все так погано, як здається. Українці в Росії є, але вони сплять. Поштурхайте їх трішки".
2 
1
Коментарі
17