25-річний Майкл Ейзімога з Нігерії працює волонтером у Європейському містечку біля арки Дружби народів у Києві. Навчається в Луганському медичному університеті. Приїхав у Київ вболівати за збірну України.
- Народився в Нігерії, в місті Леґос — це південний захід країни. Батьки — бізнесмени, володіють мережею магазинів жіночого одягу. Я навчаюся за контрактом на 5 курсі Луганського медичного університету на лікаря-інфекціоніста. Приїхав в Україну, бо тут освіта нормальна, і порівняно недорога. Я в Києві уже три тижні — від початку чемпіонату. Зголосився бути волонтером, тому що можу ходити дивитися футбол у фан-зону.Подобається тут просто бути. Пояснюю іноземцям англійською дорогу, роздаю кондоми. Спостерігаю за розгубленими обличчями іноземців. Я їх розумію. Коли сам вперше приїхав у Україну, почувався німим. Не знав ні слова українською чи російською. Зараз трохи розумію російську, але розмовляти нею все-одно мені важко.
Майкл каже, що на його батьківщині у футбол починають грати з пелюшок, і грають скрізь:
.- У нас футбольна культура. Всі поведені на цьому. Інша річ — національна збірна неорганізована. Ми, африканці, всі класні футболісти. Тому що ми високі і швидкі. У Нігерії багато футбольних клубів. Я грав у футбол щодня. Навіть у Луганську граю в африканській команді — змагаємося з вашими. Наших футболістів важче зорганізувати, зібрати хорошу команду. Кожен з характером і біжить, куди хоче. Кожен по собі вправний. Але важко грають гуртом.
Майкл не відчув расизму в Україні. Але каже, що не довіряє лояльності українців:
- Ми, африканські хлопці, не віримо лише словам. Доводиться бути уважним до всіх нюансів поведінки інших людей, аби збагнути, як до тебе ставляться насправді. Я спостережливий. Неприязні не помітив. Маю друзів у Києві. Футбол поєднав.
3 
1
Коментарі
2