Після роботи з юнацькою командою Білорусі, мінським "Ріпо" та литовським "Каунасом" 46-річний Зигмантович з початку року безробітний. Зустрічаємося з ним поблизу мінського стадіону "Динамо" за кілька годин до початку поєдинку Білорусь-Україна.
"Львівські три очки України - випадок"
- Як зреагували, коли дізналися, що вашого колишнього партнера по збірній СРСР Олексія Михайличенка призначили головним тренером національної команди України?
- Чесно – був подив. З преси я дізнався, що на цю посаду претендує іноземний фахівець.
- Підтримуєте стосунки з Михайличенком?
- Тісних – ні. Коли перетинаємося – спілкуємося.
- Збірна України Блохіна виходом до чвертьфіналу Кубку світу-2006 вас здивувала?
- Видатний результат. Молодець Олег Володимирович та команда. Взагалі я уболіваю за Росію, Україну та Іспанію.
- Україна має шанси на вихід до фінальної частини Кубку світу-2010, Білорусь – ні. Це закономірна ситуація?
- Я б не говорив про закономірність. У Львові Україна перемогла Білорусь, але матч склався для команди Михайличенка важко, і три очки – випадок. Білоруси грали не гірше. З іншого боку, Україна стабільніша грала за нас, брала свої очки, непогано діяла в Англії, не поступилася хорватам.
"Краще вірші Малофєєва, ніж монотонна настанова"
- У чому полягає феномен мінського "Динамо" початку 80-х? Грали за ідею – не за гроші?
- Так, ми були виховані на інших цінностях – любов до батьківщини, до рідного міста. Ідеї, які закладалася в нас, міцно сиділи в голові. З розпадом СРСР усе змінилося. Усе вимірюється гаманцем. Хоча чесність та порядність ніхто не відміняв. Кожний обирає свій шлях.
- "Щирий футбол" Малофєєва. Ви для себе, принаймні, сформулювали – що це таке?
- Едуард Васильович розумів це так: виходь на поле і викладайся на всі сто відсотків, не обманюй глядачів.
- Вірші на настанові Малофєєва як сприймали?
- Нормально. Тренер неординарний, хотів донести віршами свою ідею. Не бачу нічого парадоксального. Він же не будь-які вірші читав, а ті, що мали викликати психологічне піднесення перед матчем, зарядити на боротьбу. Думаю, краще вірші, ніж монотонна настанова, під час якої можна заснути.
- Коли грали у мінському "Динамо", вважали себе забезпеченою людиною?
- Певною мірою. Давали безкоштовні квартири, гравець основного складу отримував більше 200 карбованців зарплати. Крім того, ми були військовозобов"язаними, отримували надбавку за звання. Я звільнився з "Динамо" старшим лейтенантом, до речі. А ще й премії.
- З закордонних поїздок відеотехніку привозили?
- Якщо й привозив, то для себе. В Мінську його не реалізовував. Не мав комерційної жилки.
"Не хочу обговорювати заключні матчі мінського "Динамо"-1982"
- Володимир Безсонов зізнавався, що найнезручнішим суперником для нього було мінське "Динамо".
- З Києвом нам завжди було цікаво грати. Український повпред завжди прекрасно був підготовлений функціонально. Київ працював на інших швидкостях, ніж інші, мав великий запас міцності. Мали на одноклубників підвищену мотивацію.
- У чемпіонаті-1982 мінчани виграли два заключні матчі в Москві у місцевих "Динамо" та "Спартака". У Києві досі кажуть про договірний характер тих поєдинків. Що скажете?
- Якщо чесно – не хотів би розвивати тему. Коли починаєш це робити... Чому би згадали саме ці матчі? Можна ж багато знайти подібних поєдинків київського "Динамо". З політкоректності не обговорюватиму це – потім почнуться спекуляції.
- Пригадуєте свій дебют у збірній СРСР?
- У національній команді Союзу – ні. Пам"ятаю дебют за "Динамо" (Мінськ). Вийшов на заміну проти сімферопольської "Таврії". Тут, у Мінську.
- Ви – член олімпійської збірної СРСР, яка не поїхала на Ігри до Лос-Анджелесу. Прикро було?
- Тоді усе сприймав спокійно. Не їдемо – так не їдемо. Це ж не тільки футболістів не пустили. Думаю, мали шанси і на перше місце – тоді такі аси як Федя Черенков у команді були.
"Я випав ще з обойми Малофєєва"
- У травні 1986-го Малофєєва на посаді головного тренера збірної СРСР замінив Валерій Лобановський. Ви пройшли відбірний турнір, збори, але на фінальний турнір не поїхали. Новий тренер відрахував вас. Відчували, що Лобан прибере з команди людей Малофєєва?
- 7 травня 1986 СРСР зіграв з Фінляндією – 0:0. Ще за Малофєєва. Я не грав уже тоді, тому ні на що позитивне взагалі не сподівався. І не образився – Лобановський зробив ставку на перевірених ним людей. Зокрема, на Олега Кузнєцова на моїй позиції. Я взагалі дуже вдячний Лобановському, що згодом він дав мені можливість грати у збірній.
- Важко було не киянину звикнути до навантажень Лобановського у збірній?
- Не сказав би. Я знав, що в Лобановського буде важко, що треба терпіти. Футбол – це ж взагалі для гравців не розвага, робота. Зате потім звикав, усе нормально йшло.
- Лобановський практикував індивідуальні бесіди. Про що з вами говорив?
- Неординарна людина, Валерій Васильович знав усе про всіх. Багато бесід тренер зі мною не проводив. У 1990-му викликає і каже. "Граємо з Аргентиною. Як ти себе бачиш у протистоянні з Марадоною?"
- І що відповіли?
- Очі на лоба. У першому ж матчі того Мундіалю проти Румунії я на поле не виходив. А тут – Аргентина, і персонально проти Марадони, коли той на нашій половині поля. Згодом заспокоївся. "Тобі уже 28, останній шанс для збірної. Виходи і показуй", - Лобановський радить.
- Виявилося важче, ніж очікували?
- Ну, Марадона зіграв не найкращий матч. Бігав він мало, але думка... Дуже важко було не дати йому отримати м"яч. Показує в один бік, іде в інший. Намагався приймати м"яч під дальню ногу, щоб я не дістав. Але назагал після Аргентини Лобановський мені особисто не докоряв. Шкода, що не вийшли до 1/8 фіналу – команда додавала, на це була розрахована програма підготовки. Не думав, що Аргентина зіграє з румунами внічию у третьому турі, адже тоді б Марадона і партнери виходили на Бразилію.
"У Голландії після матчу до роздягальні заносили пиво"
- У СРСР хто для вас був індивідуально найнезручнішим?
- Федір Черенков. Мав якийсь незвичайний рух, ноги як на шарнірах ходили. Ну, і з "малюками" типу Газзаєва та Джавадова. Швидкі, їх важко накривати було.
1987 рік, 14 червня. Фінал Кубку СРСР між київським та мінським "Динамо". За 30 хвилин до свистка ми перемагали 3:1, але потім Кузнєцов і на останній хвилині Заваров перевели гру у додатковий час. Результату він не приніс, а в серії пенальті переміг Київ.
- Розслабилися?
- Не думаю. Суто моя думка: Києву просто більше пощастило. Якби Кузнєцов не забив так швидко другий гол, протрималися б. Пенальті у серії я не бив. Забив другий у грі, коли Кузнєцов притримав Кондратьєва.
- Як сприйняли розпад СРСР і "анулювання" тамтешнього чемпіонату?
- Прикро було. Той турнір не поступався Англії та Іспанії. Поїхав 1991-го до голландського "Гронінгена". Спонтанний варіант. Потренувався з ними, пограв на позиції центрального захисника. У "лінію" діяли. 31 матч з 34 провів – тобто "з лінією" проблем не мав. Грав проти Бергкампа з "Аяксу", Ромаріо з ПСВ, який тренував Боббі Робсон.
- Що найбільше здивувало в Голландії?
- Режим. Не було заїздів на базу. Приїздив на машині на стадіон у день матчу. Чув настанову, виходив на поле і грав. Самоконтроль повний. Після матчу до роздягальні приносили пиво. Бери – пий.
- Потім ви поїхали до Іспанії.
- Так, запросив "Расинг" з Сантандеру. Найкращі спогади. Хоча спочатку 4 місяці грав за "дубль". А на матч з "Бетісом" вийшов у основі центральним півзахисником. Залишкові 6 матчів чемпіонату і перехідні з "Еспаньйолом" - також. У Барселоні виграли 1:0, вдома – 0:0 і вийшли до вищої ліги. Два роки грав постійно в основі, ще рік мучився з травмою. Країна живе футболом. Коли обіграли "Барселону" Кройффа - 5:0, роздягальня збожеволіла.
- У чемпіонаті Іспанії грали багато "вихідців" з СРСР – ви, Кобєлєв, Попов, Радченко, Саленко, Корнєєв, Галямін, Кузнєцов, Мох. Це збіг обставин чи є певна логіка?
- У СРСР по Іспанії працював агент, цим усе і пояснюється. Так що все закономірно.
Gazeta.ua
13 
4166
Коментарі