Перед матчем уболівальники „поділили" простір перед телебімами на головній варшавській фан-зоні. Ліворуч – французи, праворуч – українці.
Українці мають жовто-блакитний одяг, грим і символіку, французи прийшли у синіх футболках, червоних беретах і з багетами, що символізує Францію.
Під час вимушеної перерви глядачі не нудилися. Ведучий ді-джей розважав присутніх, спілкуючись з ними чотирма мовами. „Як буде по-українськи „I love you"?", запитує у присутніх англійською. Пропонує правій частині уболівальників прокричати цю фразу хором. „А як по-французьки?", ? запитує. Пропонує прокричати це лівій частині фан-зони. „А тепер давайте цю фразу скажемо одночасно!", ? не вгамовується ді-джей. Уболівальники кричать одночасно французькою і українською. „Упевнений, що це буде день найсправжньої дружби!", ? підсумовує ведучий.
Наступний конкурс – танцювальний. Накинувши на плечі український прапор, дівчина Ірина вправно витанцьовує під мелодію „Радіо Хеллоу" групи „Еней". Після неї вже під іншу фонограму танцює французька дівчина. Уболівальники зі сцени підтримують своїх представниць криками й оплесками. Обидві отримують пам'ятні футболки.
Час від часу з веселими жартами ді-джей жбурляє такі ж футболки до юрби вболівальників. Ті збиваються до купи, намагаючись зловити пам'ятний сувенір і – у такий спосіб – границя між українськими і французькими фанами розмивається.
До української частини вболівальників підходять молоді дівчата-студентки і розгортають величезний прапор України.
Говорять, що навчаються у Варшаві, але походять з різних міст України: Харків, Кривий Ріг, Луцьк, Київ, Луцьк, Одеса, Долинська. Прапор тримають усі разом перед собою, привертаючи професійну увагу російського фотокореспондента журналу „Огоньок".
„Гадаємо, що виграє Україна, а якщо ні ? будемо плакати", - говорять. ? „Але все одно вболіватимемо, щоб наша збірна вийшла з групи".
Двоє хлопців з Бразилії стоять в українській частини фан-зони, попиваючи пиво з пластикових стаканчиків.
„Уболіваємо за Україну, тому що вона – господар матчу, а ми підтримаємо господарів", ? говорить Тіаґо Медейрос, 30 років, працівник адміністрації газової компанії. „Ми не любимо французів, тому що вони занадто часто вигравали у Бразилії", ? додає з посмішкою.
„А ще вболіваємо за Україну, тому що у вас дівчата красивіші, ніж француженки", ? говорить, посміхаючись, його друг 34-річний Тіаґо Самптос, адміністратор, що працює на телебаченні.
Хлопці кажуть, що приїхали на Чемпіонат до Польщі тому, що до України переліт коштує набагато дорожче.
Наталія Панченко, 23 роки, студентка Варшавського Аграрного Університету прийшла вболівати з друзями. „Привела поляків і росіян", ? каже. ? „Маю ще знайомих в Австралії, у них уже ніч, але вони не сплять, кажуть, чекають на перерву, щоб уболівати за Україну".
У французькому „секторі" частина глядачів сидить просто на кам'яній плитці.
Хлопець, обличчя якого повністю розмальоване у кольори державного прапору Франції, наносить грим колезі. Потім до нього підходить жінка з малим хлопчиком і просить йому також намалювати на щоці трикольоровий французький прапор.
„Взагалі-то я приніс фарби для себе і для своїх друзів, але якщо люди просять – то і їх розмальовую, чому ні?", ? каже 20-річний французький студент Максиме Де Ла Фоушардієре.
До нього підходять дівчата з прапором України і пропонують разом сфотографуватися. Хлопець не заперечує – роблять знімки з кількома українками почергово.
У другій половині матчу Україна пропускає відразу 2 м'ячі. Тим не менш, українці час від часу скандують підбадьорюючі гасла для своєї збірної. Уболівальники з синьо-жовтою символікою знаходяться як у правій – українській, так і у лівій – французький, частині фан-зони. Подекуди – зовсім малими групками і пліч-опліч з французами. Ніякого протистояння серед фанів різних команд немає.
На останніх хвилинах матчу троє українців, які стоять прямо за спинами групи французів, починають скандувати „У-кра-ї-на!". Французи здивовано озираються, потім поклавши між собою один одному руки на плечі починають дружно викрикувати власні гасла. Жестами запрошують до цієї „живої стінки" українців. Ті відмовляються приєднатися. За кілька хвилин французи „братаються" з українцями, а ті пропонують їм разом сфотографуватися.
Неподалік стоять уболівальнки з національною символікою Польщі.
„Підтримували Україну, тому що слов'яни - це наші брати, а з Україною нас пов'язує спільне минуле", - ділиться з „Газетою" Марчін Сарна, 28 років, архітектор з Любліна. „Перша половина гри сподобалася, ну а друга вийшла трохи гірша", - додає. „Сьогодні подивился матч у фан-зоні, а завтра вже не приїдемо, бо може бути небезпечно".
2 
1
Коментарі
13