12-13 вересня на київському стадіоні "Спартак" (вул. Фрунзе, 105) відбудуться півфінальні поєдинки Чемпіонату України з американського футболу. Початок матчів о 13.00, вартість квитка 30 грн.
В перший день зустрічатимуться команди "Бульдоги" з Києва та "Лісоруби" з Ужгорода. У неділю зійдуться столичні команди "Бандити" і "Слов'яни". Про шанси суперників та стан американського футболу в Україні розмовляємо з головним тренером "Бандитів", спортивним директором Національної федерації Андрієм Кравченком.
- "Бандити" традиційно пасова команда, наш квотербек (аналог плеймейкера в футболі-сокері) Максим Черепивський має сильну руку, без проблем може кинути м'яч через пів поля на 50 ярдів ( 45,70 м.), - Андрій Кравченко починає з козирів власної команди. - "Слов'яни" цього року значно омолодили склад, тому команда повна ентузіазму і сюрпризів. В них ще зелений квотербек, але добрі бігуни, є гарні приймаючі, плюс в захисті грає кілька досвідчених білоруських легіонерів. Цей матч - принципове столичне дербі. "Слов'яни" існують ще з середини 1990-х. Вони для "Бандитів", які утворилися у 2008-му, завжди були старшими братами, яких ми останнім часом регулярно обігруємо. Ті ж у свою чергу прагнуть реваншу. Ще одна київська команда ,"Бульдоги", зовсім нова. Мають грамотного тренера Руслана Чебаненка, крім молоді є досвідчені бійці з Донецька, Дніпропетровська. Ужгородці в цьому чемпіонаті змогли залучити американських легіонерів, не рівня НФЛ звичайно, десь ґатунку міцної студентської команди з США. Хлопці з "Лісорубів" також грають за сильні клуби з чемпіонату Угорщини, по дружбі й запросили декількох американців підтримати їх команду у вітчизняній лізі. А ще закарпатці мають 31-річного Василя Йордана - на мою думку найкращого квотербека України на сьогодні.
Які особливості цьогорічного чемпіонату України?
- Найтитулованіший клуб України "Скіфи" з Донецька в тому вигляді, яка ця команда була, в якій я грав, вже не впевнений, що відродиться, коли наведуть порядок на Донбасі. Багато хто з хлопців роз'їхалися по різних містах, країнах. Лише половина з них знайшла можливість займатися футболом. Ті, хто залишився в Донецьку, продовжують тренуватися, бо спорт це вже частина їхнього життя. Є жіноча команда з флаґ-футболу (різновид американського футболу, в який грають без захисної амуніції, для зупинки гравця з м'ячем замість силового прийому зривають спеціальний прапорець, закріплений на паску футболіста), яка теж поки що не має можливість брати участь в змаганнях. Першим чемпіоном України цьогоріч стали "Вінницькі вовчиці".
Кримчани почали виступати в Чемпіонаті Росії. Сімферопольські "Таври" припинили діяльність. На півострові зараз діють дві команди з Севастополя. Тренер "Титанів" Георгій Лобанов відразу дуже позитивно віднісся до зміни статусу Криму. Спілкувалися з ним минулого року, він був повний ентузіазму щодо розвитку своєї команди. Він росіянин і на все дивиться через свою призму. Ще одна команда з Севастополя, "Дельфіни", складається з хлопців більш поміркованих поглядів, але для змагань їм довелося б перетинати кордон, а це задача поки що складна і небезпечна. "Дельфінів" зібрав колишній гравець харківських "Атлантів" і севастопольських "Титанів" Ігор Процьких. Через участь в зборах національної команди України він мав проблеми в колишній команді. З одного з тренувань "Титанів" його забрали люди в масках - представники російських спецслужб. Інкримінували, що він трохи не активний член проукраїнських терористичних угруповань. На щастя все обійшлося, з'ясували швидко, що ніякого стосунку до "Правого сектору" не має. Знайшли фото з якимось із гравців, який вважається членом "Правого сектора", хоча він теж не належав. Минулої весни в Криму смутні часи були, ще гірше, ніж зараз, полювання на відьом йшло по повній програмі. На півострові ще була молода команда "Ялтинські стерв`ятники". Зараз в Ялті футбольного життя немає , ніхто навіть не тренується.
Незважаючи на втрату ще й команди з Луганська, ми цього річ мали не найгірший чемпіонат. У Вищій лізі 11 команд і 6 в Першій. Наступного в еліту повертаються харків'яни. Мали річну дискваліфікацію за те, що не з'явилися на фінал Чемпіонату України у Вінницю. Не знайшли коштів на поїздку. Перехід між лігами у нас не спортивний, а структурно-організаційний. Треба бути фінансово міцною командою, для виїздів, аренду стадіону для домашніх ігор, оплати суддів, повноцінний склад. В "Бульдогах" ми маємо 50 гравців, майже як клубі НФЛ, де заявка на матч складається з 53 футболістів.
По закінченню чемпіонату маємо попередню домовленість провести матч кращих українських футболістів з американськими військовими, що зараз знаходяться на яворівському полігоні під Львовом. Перша гра з львівськими "Левами" навесні привернула увагу майже всіх центральних телеканалів України. Тобто така гра - це не лише цінний досвід для наших гравців. А ще можливість популяризувати американський футбол в країні.
Статус національної федерації ми отримали ще в березні, пройшли конкурсний відбір, вимоги виконали. На даному етапі співпраця з міністерством несе скоріше декларативний характер. Зараз на райдужні часи взагалі для спорту, не тільки американського футболу. Нам гарантують дружні послуги, в усіх моментах, що не пов'язані з фінансуванням. Допомагатимуть відкривати школи, оформлювати документи, статус національної федерації
полегшує спілкування з губернаторами, мерами. В Рівному вже є класи в ДЮСШ з американського футболу в двох вікових категоріях, цього річ плануємо відкрити в Києві. Я прихильник проекту, який висунув міністр молоді і спорту Ігор Жданов про те, що федерації мають самі заробляти, а не чекати подачок від держави. Ми в країні зараз прагнемо децентралізації у всіх сферах. Міністерство ж роздуте, завантажене, там важко розумітися на специфіці різних видів спорту, наприклад авіамоделювання. З наданням більш широких повноважень федераціям ми зможемо і маємо робити продукт, який приваблюватиме спонсорів, треба навчитися продавати американський футбол.
Держава не може і не зобов'язана з власної ініціативи просувати професійні види спорту дорослих команд. Допомога потрібна лише якщо йдеться про дитячий масовий спорт.
В чому перевага американського футболу над іншими видами спорту?
- Це наймужніший вид спорту. Допомагає підлітку, юнаку стати чоловіком. З іншого боку найбільш командний вид з тих, які я знаю. Значимість того, наскільки ти готовий працювати в колективі, наскільки відчуваєш свого товариша на порядок більше, ніж в інших ігрових видах. Наприклад, єдиноборства теж виконують функцію виховання, але з іншого боку не готують до праці в соціумі. Американський футбол в цьому плані допомагає рости як фізично, так і ментально. Дає зрозуміти, що ти не зможеш перемогти, якщо ти сам по собі, переможеш тільки вміючи бути сильним, знаходити спільну мову з іншими, вести діалог, відчувати товариша.
В суспільстві побутують міфи, що гравці в американський футбол мають бути великими і гладкими. Насправді ця гра найдемократичніша у вимогах до фізичних даних. Ти можеш важити 70 чи 150 кілограм, бути високим чи низьким - тобі знайдеться місце в команді.
Є чітка спеціалізація гравців, яка дозволяє максимально ефективно використати сильні сторони людини. Є приклади в історії НФЛ, коли зіркою клубу був кікер (гравець спецкоманди в американському футболі, який з'являється на полі, коли треба пробити м'яч по воротах ногою), в якого не було частини ступні. Я чув про однорукого гравця нападу, глухонімого квотербека. Правила американського футболу внесені до книги рекордів Ґінеса за своєю складністю. Їх дійсно мало хто знає, навіть з професійних тренерів і гравців. Від тих, хто приходять до нас в команду, обдивившись голлівудських фільмів про футбол, ми, звичайно, не вимагаємо знань правил. Якщо хлопець нам підходить за фізичними даними, йому достатньо зрозуміти ту частину, яка стосується його позиції на полі. Якщо він приймаючий, повинен знати, де він має право стояти, коли може бігти, коли ловити м'яч, як блокувати суперника.Травм у нас не більше, ніж в сокері. Несуть зазвичай той самий біговий характер - ноги, коліна, меніски, зв'язки.
В наших реаліях все дуже залежить від тренера. Гравець травмується дуже часто, якщо він не готовий грати, а виходить на поле, наприклад, переконавши не кваліфікованого тренера в своєму бажані бути на полі. Якщо ти готовий фізично, технічно значно нижче вірогідність в контактному середовищі травмуватися, ніж ти просто гориш грою, але ще не дозрів.
Всі клуби з американського футболу в Україні аматорські, без господарської діяльності. Кожен гравець сам відповідає за своє медичне страхування, якщо цього не вистачає для лікування, приходимо товаришу на допомогу фінансово.
Кожен гравець вносить свою абонентську плату за участь в команді. Не готовий назвати конкретні суми, це закрите питання клуба. Можу лише сказати, що це значно менше того, що я плачу за свою дитину, яка ходить на айкідо, плавання, акробатику. Причому секції її не елітні преміум класу, а ті, що поруч з домом на троєщинському мікрорайоні.
В кожній команді кістяк це студенти, тому бюджети невеликі. Не співмірні навіть з сокером другої ліги. Коли починав грати в американський футбол в 1992-му році, про гравців в мотоциклетних шоломах лише чув легенди. Вже тоді була можливість дістати справжній шолом, каркас.
Найдешевше зараз шукати екіпірування в США на Інтернет розпродажах, дисконтах. Каркас від 70 до 100 доларів. Достойний шолом 130-150. Бутси, які відрізняються від сокерних - 30 баксів. Бриджі -10, джерсі - 15. Якщо витратити час і пошукати уважно все в Інтернеті, можна вкластися в 300 доларів. Якщо захочеться все тут і зараз, доведеться викласти в два рази більше за нове екіпірування не топових виробників.
Не можу не процитувати ваше минулорічне висловлювання: "Подивився кілька ігор Кубку світу у Бразилії… Не захоплює. Від перегляду матчу студентської ліги з американського футболу, наприклад, отримую набагато більше задоволення. Ось типова ситуація: сиджу, дивлюся Франція-Швейцарія. Начебто, і рахунок ненудний, і французи, знову-таки, не остання команда... Але те, що після найменшого контакту футболісти катаються по полю з гримасами невимовних мук, коли настає розуміння, що сокер зі спорту чоловіків перетворюється в зустріч розніжених хлопчаків ... Це вбиває інтерес до видовища".
- Це завжди привід для жартів, кожен по різному ставиться до інших видів спорту. В тому інтерв'ю свою думку висловив не тому, що я займаюсь американським футболом, а тому, що бачив динаміку того, що відбувається на полі в сокері. Дивлюся свідомо його з 8-ми років. Вже пам'ятаю Кубок світу 1982-го року в Іспанії. Бачив, як міняється світ футболу, як стає шоуподібним, менш жортским, контактним. Це особистий досвід. Хоча питання щодо ігор, які вийшли з однієї пісочниці, яка краща, футбольніша, воно вічне,просто хтось ставиться до цього серйозніше, хтось ні.
Любителі сокеру можуть навести тисячу прикладів, чого я помиляюсь, але це не змінить моєї думки. Нема спорту краще чи гірше, вже якщо людина ним займається, це вже правильний вибір. Просто я люблю американський футбол, не дуже люблю сокер, так і не зміг полюбити регбі.
Ігор Ольшанський, який народився в Дніпропетровську, найвідоміший українець в американському футболі, 6 років тому сума його контракту з "Даллас Ковбойз" склала 18 мільйонів доларів. Його приїзд в Україну зміг би підняти рівень популярності гри?
- Будемо відверті, ми поки що маємо не той рівень змагань, щоб людина зі штатів кидала свою роботу і прилітала сюди. Думаю на трибуни глядача більше заманив би виступ умовної Руслани, або AC/DC, залежно від смаків. Приїзду діючої зірки НФЛ пересічний українець навряд чи зрадіє. В Москву цієї зими прилітав Ларрі Фіджеральд з "Арізона Кардіналз", вся навколо футбольна тусівка була в захваті, бо це людина з іншої планети, кумир, але це щастя було лише для тисячі чоловік.
4 
4166
Коментарі