1992-й рік для київського "Динамо" був жахливий. Сіра, безнайдійна гра. Треба було змінювати тренера. Анатолія Пузача відправили у відставку.
Узимку 1993-го Віктор Безверхий, тодішній президент клубу, призначив головним тренером "Динамо" Михайла Фоменка. Наставник привів кількох новобранців. Серед них мене вразило нове прізвище — В'ячеслав Хруслов.
За Радянського Союзу я знав усіх футболістів вищої та першої ліг і навіть вік кожного гравця. Однак прізвище Хруслов мені нічого не казало. Згодом з'ясувалося, що це був 30-річний захисник друголігового сумського "Автомобіліста".
Усе це посилило сумніви у правильності вибору керівництва киян. Хоча Фоменко вже тоді почав проявляти себе як тренер.
Під кінець 1980-х до вищої ліги пробилася грузинська "Гурія" з невеличкого міста Ланчхуті. Ближче до середини чемпіонату стало зрозумілим, що команду не врятує від вильоту ніщо й ніхто. Тоді грузини запросили Фоменка.
Пам'ятаю, як за тур до закінчення чемпіонату тодішній чемпіон "Спартак" приймав саме "Гурію". Столичний гранд проти сільської команди із Грузії. У тій грі москвичі мали оформити чемпіонство. Грали в манежі й очікувався розгром. Однак "Спартак" ледь забив єдиний гол за кілька хвилин до кінця поєдинку.
Замість розібраного аутсайдера я побачив цілком організовану команду, де кожен знав своє місце. Тоді прийшло визнання Фоменка-тренера.
Із його приходом до "Динамо" одразу відчулася впевнена рука. Замість скромних 1:0 та 2:1 у чемпіонаті України пішли перемоги з рахунком 5:0, 4:0. Динамівці наздогнали й перегнали "Дніпро" й оформили чемпіонство. А найголовніше — команда заграла. Кожен знав свій маневр, лідером оборони був В'ячеслав Хруслов.
А потім була 1/16 фіналу Кубка чемпіонів і неперевершена кройфовська "Барселона" із Куманом та Стоїчковим. Досі вважаю дивом результат першого матчу — 3:1 на користь киян. Причому перемога прийшла тоді, коли динамівці залишилися вдесятьох після вилучення Мізіна й реалізованого "Барсою" пенальті. Програш каталонців був головною сенсацією в Європі.
Диво закінчилося за два тижні — поразка 1:4 від розлючених барселонців. А вже в грудні замість Фоменка новий президент Григорій Суркіс призначив тренером Йожефа Сабо. Успіхи залишилися в минулому. Почалося прокляття братів Суркісів, коли вони не могли знайти клубові тренера. Епопея триває й досі, перервана лише приходом великого Лобановського.
Коли взимку Фоменка призначили тренером збірної, я був серед небагатьох, хто вірив у цього фахівця. Однак Михайло Іванович зумів здивувати навіть найзатятіших оптимістів.
— Якби на Євро-2012 замість Блохіна був Фоменко, ми точно вийшли б із групи, — каже тренер Олег Федорчук.
Цілковито підтримую. А чи погодяться із цим брати Суркіси? Схоже, вони досі в боргу перед Фоменком.
3 
1
Коментарі
2