Лондонський "Челсі" придбав Фернандо Торреса, чемпіона світу та Європи у складі збірної Іспанії. За футболіста заплатили захмарні гроші — 58 млн євро. Чи вартий він цього? Чи є у політиці команди із Лондона загроза для світового футболу, адже там зібрана практично збірна світу?
Видається, що так воно і має бути. Ми ж не дивувалися 30 років тому, коли до київського "Динамо" забирали найкращих футболістів України з метою створення команди міжнародного класу. Тепер клуби, що претендують на європейські трофеї, мають залучати гравців з усієї планети. Інакше програють конкуренцію. Так багато років робить мадридський "Реал". Збірною світу був минулої весни міланський "Інтер", у стартовому складі якого жодного італійця. Іншого шляху до вершин у сучасному футболі не існує. Що у такому випадку мають робити вітчизняні футбольні команди? Які завдання ставити, яких виконавців запрошувати?
У футбольному світі є два способи ведення справ. Клуби тепер — або покупці, або продавці. Перші, маючи для цього ресурси, купують по світу найкращих футболістів, другі — готують їх на продаж. І це не завжди залежить від спортивних досягнень. Команда-продавець інколи здатна перемогти команду-покупця, але за якийсь час кращі гравці першої будуть продані до другої. Щось подібне було й у нас за часів СРСР, коли "Зоря", "Дніпро", "Шахтар" або "Чорноморець" могли виграти у "Динамо". Але це означало лише те, що найкращі футболісти цих команд незабаром опиняться у Києві. Тому "Динамо" 1970–1980-х минулого століття могло гідно грати на міжнародній арені.
Теперішні наші футбольні лідери, видно, так і не визначилися, хто вони? Покупці чи продавці? Якщо покупці, то чому до Донецька та Києва йдуть лише маловідомі іноземці, а справжніх міжнародних зірок серед новачків "Шахтаря" і "Динамо" немає? Якщо продавці, то чому футболістів цих команд не купують найбагатші клуби світу? Андрій Шевченко — виняток із правила.
Мені здається, що ця невизначеність і не дає нашим лідерам знайти своє справжнє місце у футбольній Європі. Бо коли ми — продавці, то немає сенсу платити шалені мільйони за маловідомих гравців, аби потім не знати, що з ними робити. Коли ж ми — покупці, то купувати слід футболістів рівня згаданого вище Торреса. Щоб мільйонні витрати приносили якщо не Кубок європейських чемпіонів, то хоч реальні шанси за нього боротися.
2 
1
Коментарі