Чемпіонат світу з легкої атлетики приніс Україні одну срібну медаль. За інших обставин такий виступ був би визнаний безперечним провалом. Сьогодні ж, коли ще не забулися безмедальні для України зимові Олімпійські ігри, подібний результат можна вважати цілком успішним.
Не такі вже давні часи, коли українські легкоатлети входили до числа фаворитів у більшості видів легкоатлетичної програми, сьогодні видаються ледве не фантастичними. Тепер уже зрозуміло, що успіхи українців у 1990-ті були пов"язані майже виключно із виступами легкоатлетів, які були виховані спортивною системою колишнього Радянського Союзу. Нове покоління спортсменів, яке виросло за часів незалежності, уже не претендує ані на світове, ані на європейське лідерство. Сьогодні немає жодної легкоатлетичної дисципліни, в якій би українці мали міцний резерв. Особливо прикра втрата провідних позицій у штовханні ядра, де українці колись були постійними фаворитами. Щойно зійшли з арени колишні чемпіони, як замінити їх стало нікому.
За таких умов цілком логічним виглядав би наголос на кілька ударних видів легкої атлетики, де наші ще здатні на рівних змагатися зі світовими лідерами. Окрім багатоборства такими видами є стрибки: із жердиною, у висоту та довжину. Про українських бігунів уже можна поступово забувати.
Імена легкоатлетичних чемпіонів мають бути такими ж відомими, як і футболістів
У цьому немає нічого драматичного. Світова легка атлетика вже давно розбилася на окремі види, в яких перед ведуть спортсмени з різних країн. У спринті такими є представники США та країн Карибського архіпелагу. На середніх і довгих дистанціях немає рівних африканцям тощо. І якщо українським легкоатлетам вдасться зберегти позиції там, де вони ще не втрачені, ми будемо доволі пристойно виглядати на світовій арені.
Залишається лише створити нашим провідним атлетам відповідні умови всередині країни. Мова не лише про фінансування, а й про широке висвітлення їхніх виступів, насамперед, на телебаченні. Переможні та призові стрибки українських легкоатлетів на міжнародних змаганнях мають з"являтися на телевізійних екранах і перших сторінках газет і журналів не менш регулярно, ніж поєдинки боксерів. Імена наших чемпіонів і призерів у легкій атлетиці повинні бути відомі не гірше, ніж імена футболістів. Чому ні? Адже світове "срібло" нашої багатоборки іще довго буде для наших футболістів лише світлою та майже нездійсненною мрією.
2 
1
Коментарі