Лондон, так само, як і Київ, готується до 2012 року. Місто прийматиме Олімпійські ігри. На вулицях британської столиці Пікаділлі та Оксфорд-стріт уже торгують олімпійськими сувенірами. І досить вдало. У нас же до Євро-2012 не торгують нічим, окрім скандальних політичних заяв. Різниця проста: у Лондоні працюють, у нас говорять. Тим часом за останні роки столиця Великої Британії отримала чотири суперсучасні арени, які хоч зараз можуть прийняти будь-який турнір і гідно його організувати.
Новий стадіон "Арсеналу" зведений за кілька кварталів від колишньої клубної арени — легендарного "Хайбері". Приблизно так, як новий стадіон у Донецьку зводиться поряд зі старим "Локомотивом", даруйте, "Олімпійським". Високотехнологічна споруда має, як на мене, лише один суттєвий недолік — перший ярус трибун занадто пологий, і гру видно звідти погано. Побачити, наприклад, чи вийшов м"яч за лінію на протилежному кінці поля, неможливо. Як і будь-яке громадське місце у Великій Британії, стадіон "Арсеналу" — зона, вільна від паління. На стадіоні не можна палити ніде. І нічого, ніхто не постраждав.
Довкола суперстадіону — звичайнісінькі бідні квартали, що стоять упритул до арени. Чому місцева поліція не вимагає знести це все, аби звільнити шляхи для евакуації, невідомо. Але евакуюються люди з футболу у Лондоні швидко. Хоч із бідного північного Лондона, де базується "Арсенал", хоч із розкішного центру міста, де розташований не менш вражаючий стадіон "Стамфорд Брідж". Там грає "Челсі", а під трибунами стадіону в спеціальному магазині досі продають футболки із прізвищем "Шевченко".
У перемогу киян не вірив ніхто: коефіцієнт на успіх "Динамо" був 7 проти 1,3 на перемогу "Арсеналу"
Яскравим показником поваги до "Динамо" в Лондоні стало котирування місцевих букмекерів. У перемогу киян не вірив ніхто: коефіцієнт на успіх "Динамо" був 7 проти 1,3 на перемогу "Арсеналу". Той же, хто забажав би поставити на перемогу динамівців із перевагою в три м"ячі, міг отримати у сто разів більше, ніж поставив, тобто максимальну ставку. Ніхто, від тренера лондонців Арсена Венґера до останнього уболівальника, ні хвилини не сумнівався у перемозі "канонірів". Але стадіон усе одно був майже повний.
Прихильники "Арсеналу" досить помітно розподіляються на дві категорії. Одні, їх менше, купили абонементи ціною від $30 тис. на рік і мають за це розкішні ресторани та інші зручності просто під трибунами. Інші, їх більше, юрмляться довкіл дешевих магазинів, нашвидкуруч закушуючи перед футболом бутербродами.
Матч Ліги чемпіонів проти "Динамо" мав для уболівальників лише одну перевагу над іграми англійської прем"єр-ліги. На поєдинки "Арсеналу" в чемпіонаті Англії купити квиток практично неможливо, а на гру Ліги чемпіонів квитки вільно продавалися в касах за ціною від $106 до $27 (дитячі).
Шістдесятитисячна армія уболівальників "Арсеналу" без метушні збирається в цих кварталах щотижня. Люди на трибунах не вішають банерів, не палять фаєрів, не стрибають і не танцюють. Вони просто заповнюють стадіон і уболівають за свій клуб. Що цікаво, "Арсенал" є лише одним із чотирнадцяти лондонських футбольних клубів — кожен зі своїм стадіоном і вірними уболівальниками, які цей стадіон щотижня заповнюють. Хтось після цього здивувався поразці "Динамо"?
2 
1
Коментарі