Після Жасминової революції путівки до Тунісу на півночі Африки подешевшали на $200–300. Перший чартер з України пустили місяць тому.
Гід 45-річний Ахмет везе нас головними вулицями столиці держави, яка також називається Туніс. На білбордах та будівлях більше немає портретів колишнього президента Зіна аль-Абідіна бен Алі. Побиті вітрини магазинів засклили. Лише не стерли на парканах написи "Не бійся". На деяких перехрестях досі стоять бронетранспортери, навколо люди з автоматами.
— То для міської безпеки — раптом що, — заспокоює Ахмет. — Курортних зон революція не зачепила, і жоден турист не постраждав.
Доки стоїмо у заторі, спритні парубки з торбами тицяють водіям свіжі газети й ароматизатори повітря. Уздовж доріг у Тунісі ростуть величезні кактуси-опунції.
— Це означає, що територія зайнята. Купуєш землю і садиш кактуси — і все, навіть багдадський злодій не поліз би.
У Карфагені, найдорожчому передмісті столиці, живуть лише багатії. Деякі вілли зведені біля античних руїн, мають охоронців та систему відеоспостереження. Над рештками римської бані Антоніна височіє президентська резиденція. Ще півроку тому туристам радили навіть не дивитися в той бік, тепер дозволяють знімати на відео. Група з фотоапаратами розбігається по руїнах.
На вулицях кожного туніського міста є сотні кафе з двома-трьома столиками. Чоловіки проводять тут більше часу, ніж удома. Зазвичай курять кальян.
— Вони спілкуються, шукають роботу, укладають ділові угоди, — каже Ахмет. — Жінки сюди не ходять, вони обирають чайні салони, де тихо.
Каву заварюють по-місцевому, з екстрактом апельсинового цвіту та герані. Чашка коштує 1 динар — 6 грн. Це втричі дешевше, ніж у кафе для європейців.
— Ви перші українці цьогоріч. За це кава безкоштовна, — метушиться у курортному місті Сусс господар Калеб із тацею. — Зараз у нас багато лівійців та алжирців. Європейці заходять нечасто.
На вигляд Калеб має років 40. Англійською розповідає, що після революції тунісці незлюбили дружину екс-президента Лейлу, бо її родина прибрала до рук увесь місцевий бізнес.
— Я про Україну трохи знаю, бо дивлюся футбол. У вас теж була революція, але невдала. Ваші туристи жаліють гроші, скаржаться на корупцію.
Скуповуватися поїхали на ринок в Медіні — так називають стару частину міста. Фраза, що допомагає збити ціну: "Україна банкрут".
Арафатку — картату хустку з обручем виторговую за 3 динари.
Повертаємося до готелю на таксі — найдешевшим транспортом. Кілометр коштує 450 мілімів — приблизно 2,5 грн. Уздовж трас продають лівійський бензин у каністрах.
Вечір майже всі туристи проводять у готелях. Нічних клубів у столиці немає. Дехто йде до театру за містом на лазерне шоу "Медіна аль-Захра". Там показують 3-годинну виставу про історію Тунісу. Глядачам видають плетені підстилки та бурнуси — теплі накидки з капюшоном, бо всі сидять просто неба.
2 
1
Коментарі