День народження відсвяткував з далекобійниками на дорозі смерті

Від грузинського містечка Степанцминда неподалік кордону з Росією до Тбілісі залишилось 150 км. Після відпочинку в гостинному домі "Кхвіча" йду в центр ловити машину. Прямую через міський парк. Там пасуться корови, одна ходить у фонтані без води.

Зупиняється далекобійник. Через кілька кілометрів за населеним пунктом починається затор із вантажівок кілометри на три.

- Пішли зі мною, - каже російською водій.

У кабіні сусідньої машини сидять троє чоловіків - двом під 30, старшому за 50.

- Вино, коньяк, чача, віскі? - питають.

П'ю чачу.

- Леван Єзерський будеш, - кажуть. - Перший тост за Бога. Другий - за святого Георгія. Він - захисник подорожніх. Твій тост.

- Уранці прокинувся і був шокований красою гір. Це приємний сюрприз у мій день народження. Мені сьогодні виповнюється 30 років. Те, що зараз сиджу з вами - також приємний сюрприз. Тож вип'ємо за несподівані сюрпризи, щоб з вами теж траплялися.

- О, ти вже як грузин. Майже грузин, - каже найстарший. - Я не можу і дня прожити, щоб не пожартувати. Грузини дуже гостинні. Вони народжуються і в них гостинність уже в крові. Ніде в світі такого не побачиш. А тобі хай збувається все, що побажаєш собі в гарному настрої.

- Давайте сфоткаємося, - кажу.

- Чекай, є в когось парфум? Треба ж гарно на фотографії получитися, - чоловіки заходяться сміхом.

Машини почали рухатися. Піднімаємося в гору. Все навколо запорошене снігом.

- У підніжжя 0 градусів, а зверху буде мінус 14. Це дорога смерті називається, - каже далекобійник.

Бачимо вантажівку, яку занесло на узбіччя. Водій хреститься.

В 30 км від Тбілісі заїжджаємо поїсти. Пригощають пирогом із сиром та яйцем, ще одним - з фаршем в лаваші, салатом з овочів і тістечком.

16.00

Виходжу на повороті до траси на Руставі. Залишилося 50 км. Зупиняється дводверний червоний легковик.

- Ми з Краснодару, тут уже 9 днів. Їдемо в храм тут неподалік, - кажуть із салону.

- Можна з вами?

- Сідай.

Запихаюся з саксофоном і рюкзаком. Мене за ним не видно. У храмі були хвилин 10. З гори видно, як дві річки зливаються в одну.

Підвозять на зупинку в Тбілісі. Восьмий таксист, який зупинився біля мене, погоджується безкоштовно везти до автостанції. Там позашляховиком їду ще з 10 кілометрів.

- Леван, - каже на прощання.

- Льоня, - відповідаю. - Але мене сьогодні теж Леваном охрестили.

Міняю 10 доларів і далі - на маршрутці. Не хочу ловити машину, бо йде дощ.

19:00

Виходжу біля авторинку "Автопапа". Найбільший у Грузії. Тут на два дні заброньовано номер у готелі. Керує ним дніпровець Євген Устинов. Як потім з'ясував, позашляховиком мене підвозив удень його товариш.