Вірменія: навколосвітня подорож Леоніда Єзерського

Люди бідно живуть. Багаті лише ті, хто наближений до президента

До Варденіса в Гехаркунікській області по засніжених перевалах добираюсь "Ладою". Далі - до містечка Севан. Його місцеві називають Сибіром. Бо найхолодніше місце у Вірменії. Взимку там до мінус 30-40 буває. Дорогою проїжджаємо повз однойменне озеро на висоті 1900 м. Площа – 1240 кв. км. Середня глибина – 26,8 м, максимальна – 80.

До вечора дістаюся до села Гетаовіт у Тавушській області. Стою біля магазину перепочити. Довкола з'являються п'ять місцевих хлопців. Скидаються грошима на ночівлю в готелі. Виходить 3000 драм (місцева валюта, це близько 6,5 долара – gazeta.ua). Треба 5000. Я дякую їм, але відмовляюсь. Хлопець, який ініціював збір грошей, ображається і йде. Інший біжить до знайомого. Ті погоджуються взяти на ніч.

Чоловік 50-річний Шаміль і його дружина Маргарита, 57 років. Будиночок аварійний, одна кімната. Стоїть біля кладовища. Жінка – 29 років жила в Баку. Метро бачила, як каже. Тепер доля так склалась, що мусить жити в селі. Але хоче продати дім і поїхати в Підмосков'я, де мешкає сестра.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Свого сина віддав у найгарячішу точку – щоб мужиком став

– Це мій другий чоловік. Перший був з Карабаху. Пішла від нього, бо свекор бив дітей моїх. Я йому ноги мила. Свекруха не дозволяла самій борщ наливати, тільки з її рук. Я була там як заручниця. Не витримала, – розповідає російською. Шаміль спілкується лише вірменською. – Син мене простив, а донька – досі ні. Каже, я її покинула. Ми тут – найбідніші люди в селі. Шаміль колись був найсильнішим чоловіком тут, важко працював у лісі. Від такої роботи нирка опустилась, інсульт був. Тепер на групі, пенсію отримує. Мені, немісцевій, роботу важко знайти. Своїх тільки беруть. То я стрижу на дому, шию.

Вранці добираюся до села Єнокаван. За 4 км звідти розташований екстрим-парк. Катаюся на тросах над ущелиною. До 270 м довжина спуску, висота – до 200.

До вірмено-грузинського кордону їду "Ладою". Дорогою зустрічаються камери, які фіксують правопорушення.

– Це у нас наближений до президента бізнес такий має. 10 відсотків від штрафів йдуть в міліцію, решта – йому, – каже російською водій Давид. – Складно в нас із роботою. Люди бідно живуть. Багаті лише ті, хто наближений до президента. Свободи слова немає. Вголос про проблеми не дадуть говорити.