Острів Ломбок належить до групи Малих Зондських островів, які є провінцією Індонезії. Столиця Матарам - більш-менш цивілізоване та розвинене місто. Воно має аеропорт та всі необхідні транспортні розв'язки для подорожі до інших островів та міст.
Влітку цього року мені та моїм друзям довелось їхати на Ломбок з острову Балі, на якому туристичні агенти пропонували недосвідченим мандрівникам поїздку за 100 доларів США. Вони запевняли, що на Ломбок можна потрапити лише швидкими катерами. Вирішили їхати на острів без їхньої допомоги. Діставшись до порту Паданг Бай, разом з місцевими купили квитки по 36 гривень на величезний пором. Приблизно орієнтувалися зупинитись десь на Північному узбережжі Ломбока, яке славилось пустими пляжами та шаленими хвилями.
На поромі пливли 5 годин. Вологий балійський клімат став повною протилежністю сухому та спекотному Ломбоку. Замість зелених джунглів — пустеля та пилюка. Люди тут зліші.
Головною релігією жителів Ломбока є мусульманство, індуїстів та християн майже немає та й в більшості ними є мігранти - китайці та яванці. Прочитавши реклами готелів, відгуки серферів-професіоналів, вам може здатись, що це відомий курорт, але можу вас впевнити, що острів ще й досі "незайманий". Хоча, скоріш за все, ситуація може незабаром змінитися. Бо на острові розпочате активне будування доріг, що є першою ознакою появи майбутніх шикарних готелів.
З порту Лембар відправились до Кути Ломбок ("кута" з індонезійської означає північ). Їхали приблизно годину, дорога була шикарною. Незважаючи на те, що ми сприймали Куту містом, виявилося, що це - єдина вулиця на березі океану. На ній знаходилися кіоски, які пропонували оренду байків, продавали пляжні причандалля, та, звичайно, ресторани, деякі з яких мали Wi-Fi.
Найпопулярнішим видом проживання для бегпекерів та туристів є невеличкі "homestays", які дуже скоро можуть "з'їсти" забудовники. Ми жили за п'ять хвилин до пляжу. Винаймали кімнату за 55 гривень зі сніданком та кавою. Кімнати чисті та прибрані. Але, одразу можу сказати, що без байку на Ломбоці ви далеко не поїдете, тому що місцевий транспорт, особливо біля узбережжя, погано розвинений. Тому набагато зручніше орендувати один моторолер на двох. Його ціна - приблизно 30 гривень на день, плюс бензин — 3 гривні за літр.
Загалом, населення Кути дуже бідне у порівнянні з іншими островами та частинами Ломбока. Люди живуть в бамбукових хатинках та вороже ставляться до туристів, можуть обікрасти та навіть напасти. Але це все не стане перепоною тоді, коли ви побачите дивовижні пусті пляжі, білий пісок та глиняні скелі навкруги. Ні, це не з серії "баунті". Це трохи інші краєвиди, які нагадують Австралію. Саме в Західній частині острова проходить лінія Уеллеса, яка розподіляє біогеографічні області Австралії та Азії, тому флора та фауна острова має перехідний характер.
На жаль, ми змогли об'їхати тільки Північну частину острова. В районі Кута є близько 17 пляжів, які ми всі відвідали. Багато з них схожі між собою. І це міф, що на всіх є серфери. Один з найкрасивіших — Tanjung Aan. Навіть коли узбережжя здається пустим та чистим, там обов'язково знайдеться індонезієць, який буде вимагати плату за в'їзд. Але зважаючи на бідність, я можу це зрозуміти.
Також є деякі поради щодо пляжу Mawi, який розташований в напрямку західного узбережжя від Кути. Ми їздили туди на байках дивитись на серферів. І нас попереджали про "погану дорогу" посеред глиняних пагорбів та каміння. Але це не просто "погана дорога", а жахлива, тому що її насправді там немає. Тому водії повинні бути хоч трохи досвідченими. Краще їхати туди в компанії хлопців. Адже нам, молодим дівчатам, по дорозі довелось зустріти команду роздратованих мусульманських чоловіків зі зброєю. На острові ми прожили чотири дні.
Ломбок - хоч і дуже гарний та зручний для подорожування острів, але він не є настільки безпечним, як інші острови Індонезії. Отже, порада для бегпекерів — будьте кмітливі, сміливі та обережні.
3 
2164
Коментарі