Погода в Букітінгах нагадує Лондон

Фото: Фото: Марія Шайдрова

Букітінги - одне з найвідоміших туристичних місць західної частини острова Суматра. Не можу сказати, що найгарніше місце, але є сенс відвідати.

Букітінги з індонезійської значить "високі схили", завдяки яким температура тут не є вищою за 24 градуси по Цельсію. Тут похмуро і погода більше нагадує Лондон, ніж екватор.

Японський хол - так називають невеликий парк з видом на Сіанок каньйон та з виходом до японських печер. Під час війни з Японією (Друга світова війна) японці мали тут свій прихований бункер, в якому страчували полонених та зберігали припаси. Японський хол, як не дивно, справді нагадує Японію. Там відчувається тиша та зверху у кожного є можливість спостерігати неймовірний пейзаж.

Але єдиними, хто порушує спокій цього місця, є мавпочки. Звичайні, дикі мавпочки, які стали як голуби на Хрещатику: наглі та самовпевнені. Сіанок каньйон дуже крисивий та величний. Нам довелось спостерігати це видовище й згори й знизу.

Місцевий ринок тут відомий різноманіттям східних сувенірів, особливо народу мінанкабау. Тут можна знайти в натовпі місцевих та поодиноких туристів все: тканини, дорогоцінне каміння, традиційні солодощі. Коли потрапляєш в цей азійський галас, то взагалі себе сприймати важко. Люди кричать, закликають до своєї крамнички, спілкуються. Проходи між рядами тісні, тому ти відчуваєш себе справжнім індонезійцем.

Ще цікавинкою міста є стара ратуша, яку називають Джам Гаданг. Годинник має римські цифри та побудований голландцями в 1926 році.

Незвичними речами в Букітінгах є піджарена крига (чи крига в тісті), вуличні музиканти, які грають на традиційних інструментах та дощова, як в Лондоні, погода.

Пообідати можна в невеличких кафе. Ціна, більшої за 30 гривень за обід, не буде. При виїзді з міста бувають великі затори: можна прочекати більше, ніж 2 години, допоки визволишся з полону коней та машин навкруги.