У селі Бабанка Уманського району Черкащини 16 червня відкривають об'їзну дорогу Стрий—Кіровоград—Знам'янка протяжністю 7,8 км. Її почали будувати 2008-го. На відкриття чекають прем'єр-міністра Миколу Азарова.
У вівторок 14 червня близько 17.00 їдемо дорогою в Бабанку з боку Умані. Траву на узбіччі скошує трактор, робітники в помаранчевих жилетах вантажать сухе гілля з лісопосадки.
При в'їзді в село стоять таблички з написами, що новою дорогою їхати не можна. На трасі свіжа розмітка. Асфальт у місцях для стоку води ще м'який і тхне смолою. Його докладали кілька годин тому. По дорозі їздить техніка. Мулярі на зупинці чекають, коли їх заберуть в Умань. Кажуть, зупинки розмальовували художники.
Бабанка розташована за 15 км від райцентру. У селі живуть близько 2700 людей. П'ять років тому почали підводити газ, але не закінчили. Багато місцевих працюють в Умані. На роботу їздять автобусами чи попутками.
На сільських вулицях людей майже немає. Біля річки в центрі стоять дві жінки.
— Нам добре, що дорога в обход буде, — каже жінка років 40. Називається Тетяною. — А то від цих машин нема спасу. Буває, дорогу перейти не можна — так ганяють. Курей боюся випустити, бо не раз душили. Стіни ходуном ходять. Увечері сміємося, коли в хаті вгадуємо, яка машина їде. А в сусідів стіна була тріснула.
У центрі села по правий бік від дороги ряд магазинів. Великими літерами написано "Пиво", "Квас", "Вода", "Кава". Один магазин працює цілодобово. У Бабанці часто зупиняються водії, які їдуть із Кіровограда чи Донецька на захід.
— У нас більше 30 процентів покупців — водітєлі, — каже продавець Галина Пічкур, 60 років. — Траса піде в обход, і село заглохне. Люди могли хоч раз на рік зібрати городини якої та винести продати на дорогу. А тепер хто нестиме його за село? Кажуть, Азаров приїде. Хотіли піти до нього і розказати, що п'ять років газу в село провести не можемо. Нас власть районна дуже обідила. Колишній голова адміністрації Григоренко завірив: якщо в селі прокладемо труби, то за тиждень до села підведуть. Люди кредити брали, щоб газ провести. Потратили по 10 тисяч гривень. Уже дехто й повмирав, хто газу ждав.
У магазин заходить чоловік. Слухає розмову.
— Село — це бидло, ми нікому не нада. У нас половина людей торгує на трасі. Бабка продасть відро огірків й має за свєт заплатити, а тепер як, — махає рукою. — Я не піду зустрічати прем'єра, бо часу нема. Податки такі, що єлі тягнемо, — каже 46-річний Олександр.
— Та нас до нього міліція не пустить, — додає Галина Пічкур.
— Погано, що дорога в обхід буде, — говорить на вулиці 52-річна Любов Панченко. — Добиратися на Умань було добре. Автобуси і машини ставали, а тепер як хоч, так і їдь.
При виїзді з села починає накрапати дощ. Над дорогою стає веселка. Селяни кажуть, то добрий знак.
2 
1
Коментарі
1