Публікуємо поіменний список полеглих у січні захисників України. Нам відомо про смерть 12 бійців. Три — бойові втрати. Інформація про деяких — неповна.
Наймолодшому із загиблих у бою було 20, найстаршому — 53. Найгострішою була ситуація 25 січня, тоді Україна втратила одного бійця і четверо отримали поранення.
19–20 січня було найбільше обстрілів — по 16. Поранення отримали 27 захисників України.
2, 4–6, 8–10, 12, 18–19, 21, 23–24, 26–30 січня обійшлося без поранених, за даними штабу Операції об'єднаних сил.
Російські окупаційні війська порушували режим тиші 201 раз. 16 січня 10 українських військових отримали поранення та бойові травми.
Починаючи з 29 грудня 2018 року, на Донбасі почався режим тиші у зв'язку зі святами.
Бойові
1 січня
Микола Голубєв, 20 років, з райцентру Волочиськ Хмельницької області. Загинув унаслідок мінометного обстрілу поблизу селища Новотошківське Попаснянського району Луганської області.
У 2017-му закінчив місцевий промислово-аграрний ліцей за фахом зварювальник і муляр. Контракт на службу підписав у червні 2017 року. Не прийшов навіть на вручення диплома, адже потрапив до навчального полігону в Старичах, Львівщина.
Служив у званні старшого солдата. Був навідником кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Поховали Миколу у селі Вочківці Волочиського району, звідки родом його батьки.
— Сліз не стримував ніхто. Особливо було важко дивитися на матір героя, — каже координатор Центру допомоги учасникам АТО в Хмельницькій області Наталія Дзекар.
Залишилися батьки та молодший брат.
14 січня
Микола "Саїд" Семенюк, 45 років, із села Леляки Жмеринського району Вінницької області. Загинув від несумісних з життям вогнепальних поранень унаслідок обстрілу з великокаліберного кулемета біля Гладосового Донецької області.
Молодший сержант, заступник командира БМП у 3-му батальйоні 72-ї бригади ім. Чорних Запорожців. З 2014 року був на війні добровольцем, а 30 березня 2016-го підписав контракт на службу. Брав участь у взятті позиції "Орел" під Авдіївкою. У березні 2017-го в районі Авдіївки врятував життя двом побратимам, коли витяг їх з палаючої БМП.
Також побував у боях під Старогнатівкою та на Світлодарській дузі.
— Був душею компанії, завжди міг знайти потрібні слова для підняття настрою. Добре знав та вміло виконував свої службові обов'язки, — кажуть побратими.
Похований 18 січня на Леляцькому сільському кладовищі.
Залишилися батьки, брат, дружина та двоє синів — 14 та 12 років.
25 січня
Віталій "Батюшка" Губенко, 53 роки, із села Софіївська Борщагівка на Київщині. Загинув унаслідок обстрілу військової вантажівки з протитанкової ракетної установки поблизу Катеринівки Попаснянського району Луганської області.
Служив за контрактом у званні прапорщика. Був стрільцем, помічником гранатометника роти вогневої підтримки 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь" 54-ї окремої механізованої бригади.
Свого часу закінчив духовну семінарію та богословські курси. Тому у своєму підрозділі також виконував обов'язки капелана.
— Для бійців він робив усе, що повинен робити священик. Дуже смiлива, чесна і справедлива людина. Також допомагав знедоленим, купував продукти, давав гроші, — розповіли про "Батюшку" в підрозділі.
Похований на території храму Казанської ікони Божої Матері і Новомучеників Православних в Софіївській Борщагівці. Він хотів покоїться на території церкви.
— Мені він запам'ятається як чоловік, що жив правильним життям, любив і турбувався за свого ближнього. Очі з глибоким поглядом, непідробна усмішка і щире серце, в якому було місце кожному з нас, — згадує капелан Анатолій Кушнірук.
Близько 25 років тому Віталій Губенко дав обітницю безшлюбності. У нього не було сім'ї і дітей.
Небойові
1 січня
Іван Солом'яний, 33 роки, з райцентру Рокитне Київської області. За попередніми даними, застрелився з табельної зброї на блокпосту у місті Кремінна Луганської області.
Старший сержант поліції, поліцейський полку особливого призначення "Миротворець". На війні з 2014 року — воював добровольцем у батальйоні Міністерства внутрішніх справ "Київщина".
Залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
5 січня
Ерест Макаров, 31 рік, з Маріуполя Донецької області. Загинув у позаслужбовий час внаслідок вибуху гранати РГД-5 у квартирі житлового будинку. Прапорщик, співробітник головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.
Юрій Тихонов, 47 років, з Коломиї Івано-Франківської області помер від раптової зупинки серця у зоні ООС. Прапорщик, служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді.
10 січня
Володимир "Заяр" Крупський, 48 років, із райцентру Гадяч Полтавської області. Помер від переохолодження: під час перевезення бронемашини з'їхав у замерзле водоймище кар'єру. Переганяв її від підрозділу на закриті позиції.
Боєць 72-ї бригади ім. Чорних Запорожців.
Залишилися дружина, донька та син.
17 січня
Олег Будник, 49 років, з села Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області. Загинув у зоні Операції об'єднаних сил, місце та обставини не уточнені.
Служив у 16-му полку оперативного забезпечення, в/ч А2558. Був мобілізований 2015 року, опісля підписав контракт на службу.
Залишилися батьки.
20 січня
Віталій Горієнко, 28 років, з села Олександрівка Каланчацького району Херсонської області. Помер у зоні Операції об'єднаних сил, місце та обставини не уточнені.
Старший солдат, служив за контрактом у Сухопутних військах.
Залишилися батьки.
24 січня
Володимир Баюрко, 46 років, із села Нападівка Липовецького району Вінницької області. Помер унаслідок раптової зупинки серця неподалік Маріуполя. Солдат, підрозділ ЗСУ не уточнено.
Василь Марусенко, 60 років, жив у місті Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області. Раптово помер від гострого панкреатиту у військовій частині Слов'янська на Донеччині.
Офіцер-психолог у 27-й окремій реактивній артилерійській Сумській бригаді. Був призваний на службу 7 липня 2015 року, відтоді перебував у зоні бойових дій на Донбасі.
Залишилися батьки, дружина та син.
25 січня
Андрій Грищук, 20 років, із села Норинськ Овруцького району Житомирської області скоїв самогубство у зоні Операції об'єднаних сил.
Військовослужбовець 80-ї десантно-штурмової бригади. Контракт на службу підписав 13 грудня 2016 року.
Залишилися батьки.
2 946 бійців української армії загинули з квітня 2014-го по 2018 рік на війні на Донбасі. Такі дані наводить президент Петро Порошенко.
Поховали за п'ять років
У селі Широка Дача Широківського району на Дніпропетровщині перепоховали сержанта 17-ї окремої танкової бригади Олега Алексанича, 21 рік. Загинув 29 серпня 2014-го під час виходу з Іловайська.
Олег разом із побратимами їхав у "Газелі", що супроводжувала колону військових. Поблизу села Новокатеринівка на Донеччині їхнє авто потрапило під перехресний вогонь російських танків. Олег отримав смертельне поранення.
31 серпня 2014 року тіло військового забрали до моргу Запоріжжя. На місці загибелі пошуковці знайшли його паспорт. Упродовж 4 років, доки тривали експертизи, родина сподівалася, що Олег живий. На початку 2019-го було підтверджено загибель бійця.
Удома залишилися батьки та молодший брат Олександр. Він також служив за контрактом та воював на Донбасі.
1 
1
Коментарі