Публікуємо поіменний список полеглих у травні захисників України. Нам відомо про смерть 12 бійців, вісім — бойові втрати. Інформація про деяких — неповна. Наймолодшому із загиблих у бою було 24 роки, найстаршому — 51.
Найгострішою ситуація була впродовж 7–8 травня, тоді загинули двоє військовослужбовців, сім — отримали поранення.
7 травня було найбільше обстрілів — 25. За місяць поранення отримали 43 захисників України. 5–6, 13, 15, 25–27, 29 травня обійшлося без поранених, за даними штабу Операції об'єднаних сил. Російські окупаційні війська 384 рази обстрілювали українські позиції.
Бойові
1 травня
Денис "Дід" Козьма, 31 рік, із села Приозерне Кілійського району Одеської області. Зник 1 травня під час бою в районі окупованого Докучаєвська.
"Дід" служив у 137-му батальйоні 35-ї бригади морської піхоти. Пішов на фронт добровольцем у серпні 2014 року. Восени 2015-го підписав контракт на службу в морській піхоті. Спочатку воював у 2-й роті, згодом — у розвідувальному взводі. Нагороджений нагрудним знаком міністра оборони "За зразкову службу".
Вдома залишилися мати, брат і малолітня донька.
6 травня
Іван Сакаль, 24 роки, із села Завадівка Турківського району Львівської області. Помер в обласній клінічній лікарні Дніпра після п'яти днів коми. Отримав кульове поранення в тому ж бою, під час якого зник "Дід".
Командир взводу розвідки у 137-му батальйоні 35-ї бригади морської піхоти. Контракт на військову службу підписав 2014-го, відтоді воював на Донбасі.
Займався кросфітом. Був учасником міжнародних військових навчань "Сі Бриз", їх організовують Україна і США.
— Ми розмовляли телефоном того дня. Перекинулися кількома словами, — розповідає 29-річний Тарас Чмут, колишній командир морпіха. — А після Ваня сказав, що готується до виходу. Запропонував зідзвонитися ввечері, але не судилося.
Вдома залишилися батьки та молодший брат-ветеран.
7 травня
Сергій "Скіф" Дрогін, 32 роки, із Сіверськодонецька Луганської області. Загинув у бою на спостережному посту поблизу селища Південне на Донеччині. Був командиром відділення 2-ї "афганської" штурмової роти 24-го батальйону "Айдар" 53-ї механізованої бригади. Воював із 2015 року.
Вдома залишилися мати і дружина.
8 травня
Володимир Коваль, 51 рік, із Хмельницького. Загинув під час нічних обстрілів неподалік Павлополя Волноваського району Донецької області.
Командир відділення в 79-й десантно-штурмовій бригаді. До цього служив у 92-й механізованій бригаді. Володимира призвали на службу під час четвертої хвилі мобілізації 2015-го. Тоді він уже не працював, був на пенсії — раніше служив у міліції.
— Володя завжди був спокійний і чітко знав, чому пішов на війну, — каже сержант Дмитро Кришталь, 35 років. — За рік, демобілізувавшись, хотів повернутися на фронт, але його не брали. Очевидно, все-таки знайшов шлях.
27-річна донька Коваля служить у Національній гвардії. 10 травня мав приїхати до неї на весілля.
Вдома залишилася також дружина.
14 травня
Антон "Пітбуль" Безверхній, 25 років, із Харкова. Загинув унаслідок попадання кулі снайпера в шию на спостережному посту поблизу Новозванівки Попаснянського району Луганської області.
Служив гранатометником у 46-му батальйоні спеціального призначення "Донбас-Україна". Контракт підписав 2018-го. Після лікування від контузії повернувся на передову.
За декілька годин до смерті Антон написав у "Фейсбуку": "Двічі не помирають. Двічі не вб'ють. Загинути в бою — честь!"
Був земляком, напарником і близьким другом Яни "Відьми" Червоної, яка загинула на цьому ж спостережному пункті 2 квітня. Він до останнього дня мстився окупантам за смерть "Відьми".
У лютому цьогоріч "Пітбуля" нагородили відзнакою керівника Генштабу "За взірцевість у військовій службі".
Вдома залишилися батьки і брат.
16 травня
Василь Джус, 44 роки, із селища Букачівці Рогатинського району Івано-Франківської області. Загинув під час двостороннього бою внаслідок мінометного обстрілу опорного пункту поблизу Водяного Волноваського району на Донеччині.
Прапорщик служив у 114-й бригаді тактичної авіації повітряного командування "Захід". У зону Операції об'єднаних сил відряджений у 79-ту десантно-штурмову бригаду на посаду навідника 2018-го. Служив у батальйоні зв'язку.
Вдома залишилися мати й донька.
22 травня
Роман Досяк, 48 років, із села Ліщини Жидачівського району Львівської області. Помер у шпиталі внаслідок кульового поранення голови. Отримав його 18 травня поблизу Кримського Новоайдарського району на Луганщині.
Був помічником гранатометника у 10-й гірсько-штурмовій бригаді. Контракт на військову службу підписав у вересні торік.
В останню хвилину біля воїна була матір Ольга Досяк.
— Він один із нашого села пішов воювати на фронт, — каже Марія Бурбела, директор школи у Ліщині. — Вони живуть у Львові, тут мешкає мати Романа. Вона виховала трьох дітей. Донька — в Італії. Романового брата минулого літа поховала — стався нещасний випадок. Аби матері не було самотньо, Роман, невістка й онуки часто до неї навідувалися.
Вдома залишилися мати, дружина, син і донька.
24 травня
Олександр Пузиков, 33 роки, з Нікополя Дніпропетровської області. Загинув під час виконання службових обов'язків у районі проведення ООС на Донеччині. Старшина, служив у 24-му батальйоні "Айдар" 53-ї механізованої бригади.
У мирному житті впродовж дев'яти років служив у військовій частині в Дніпрі. Був у складі українського миротворчого контингенту в Косові. Після звільнення з війська працював водієм у пожежно-рятувальній частині. Під час війни повернувся на службу.
Залишилися дружина й малолітній син.
27 травня
Борис Степанченко, 34 роки, із села Самійлівка Олександрівського району Донеччини. Загинув під час перевірки мінно-вибухових загороджень неподалік Попасної на Луганщині. Його групу саперів атакував противник. Степанченко зник без вісті під час бою. Через 3 дні бойовики передали тіло воїна українській стороні.
Був сапером 54-ї механізованої бригади. Контракт підписав у липні 2018 року.
Вдома залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
Небойові
1 травня
Станіслав "Славік" Аззи, 24 роки, із села Паліївка Маловисківського району Кіровоградської області. Загинув від вибухово-oскoлкoвoї травми на Луганщині, обставини не уточнені.
Служив старшим водієм у мінометній батареї 2-го батальйону 54-ї механізованої бригади. Два роки відслужив у батальйоні "Айдар". Новий контракт підписав у лютому 2018-го.Вдома залишилися батьки, брат і сестра.
2 травня
Сергій "Шерхан" Шершак, 54 роки, із села Тинне Сарненського району Рівненської області. Помер унаслідок відриву тромба в районі проведення ООС.
Командир роти у 130‑му розвідувальному батальйоні. Воював в Афганістані. З початком війни на Донбасі пішов добровольцем до військкомату, але за віком на службу не взяли. Пробився у розвідку наступного року. Вдома залишилися матір, сестра, дружина, двоє дітей та онук.
6 травня
Віктор Бондаренко, 35 років, жив у селі Роздольне Каховського району Херсонської області. Загинув у зоні ООС унаслідок нещасного випадку, за попередньою інформацією.
Служив у 57-й мотопіхотній бригаді ім. Кошового отамана Костя Гордієнка.
Вдома залишилися батьки та син.
19 травня
Андрій Федоров, 39 років, жив у селищі Солоне Дніпропетровської області.
8 травня поблизу Авдіївки на Донеччині через відрив тромба в легеневій артерії впав і тяжко травмував голову. У стані коми санавіацією доставили в обласну клінічну лікарню ім. Іллі Мечникова.
Був молодший сержант, командир відділення взводу матеріального забезпечення у 93-й механізованій бригаді "Холодний Яр". Із 2014 року служив за мобілізацією, контракт на службу підписав 2016-го.
Залишилися дружина і двоє дітей.
Загинули четверо офіцерів
Вертоліт Мі-8 розбився 29 травня за 3 км від села Сестрятин Радивилівського району на Рівненщині. Загинув командир 16-ї окремої авіаційної бригади Ігор Мазепа, 40 років, пілоти 25-річний Павло Дацюк і Владислав Попенко, 35 років, борттехнік 38-річний Василь Романюк.
Полковник Ігор Мазепа родом із міста Броди. Він учасник війни на Донбасі. За бої в липні 2014 року нагороджений орденом Данила Галицького. Також із Бродів бортовий технік Василь Романюк.
Павло Дацюк із села Гаї на Львівщині. Загинув на 40-й день по своєму батьку, якого поховав у квітні. Пілот Владислав Попенко є уродженцем Вінниці.
2 
1
Коментарі