У п'ятницю за 6 год. до матчу Україна — Франція фани заповнюють прилеглі до стадіону "Донбас Арена" літні кафе. Кому не вистачає місця, п'ють пиво на газоні. Звідусіль чути скандування "Україна! Україна!" та державний гімн.
Дорогою на стадіон школярі вручають шарфи "Україна — Вперед!" і розклади матчів із фото народного депутата Наталії Королевської. На підході до стадіону їх збирає міліція — з політичною агітацією на арену заходити заборонено. Близько десятка жінок роздають уболівальникам візитки масажного салону "Плейбой". На запитання, що за заклад, роблять круглі очі й радять дзвонити самим.
— Донецькі зі своїми цінами вобше офігіли. За ліжко просять 800 гривень у задрипаному гуртожитку. Таксисти, як тільки бачать футболку збірної, зразу починають ціни вдвічі піднімати, — каже 40-річний Юрій Гавалко, лікар із Теребовлі на Тернопільщині. — Я, напевно, єдиний приїхав на матч із нашого міста. За білет заплатив 700 гривень. Ще стільки ж на дорогу та за два дні проживання. Але Донецьк, напевно, ніколи не був таким синьо-жовтим як сьогодні.
За 2 год. до матчу перекупники біля стадіону пропонують квитки за собівартістю.
На центральному вході до "Донбас Арени" на лавку вилазить Сільвен Артуа, 45 років. Фотографує друзів, що позують на фоні стадіону. До нього біжить міліціонер, кричить: "Ноу, ноу, нельзя". Француз здивовано обертається, але злазить.
— Так багато поліцейських. Нас на паспортному контролі зустрічали п'ятеро. А по місту — кожні 10 метрів, — говорить Сільвен. Інші троє французів ствердно махають головами. Пробують затягнути "Марсельєзу", але запинаються — на них звідусіль починають кричати "Україна!".
До Донецька французи прилетіли вранці з міста Монпельє, що на півдні Франції. Оселилися в готелі неподалік стадіону.
— Жити цілком нормально. Єдина проблема — це мова, всі погано знають англійську. Донецьк подобається. У центрі багато кафе. Ціни у вас прекрасні, я навіть півзарплати тут не витрачу. Хіба що знайду українську дівчину, яка в мене все витягне, — приєднується до розмови ще один француз, Жулі. — Ми всі з одного міста, маємо свій бізнес в інтернеті. Продаємо газонокосарки. В Україні користуються газонокосарками? Як не включиш телевізор, то тільки чути, що у вас тут проблеми: то Тимошенко, то корупція і бідність. Але по місту бачу, що треба і сюди возити нашу техніку.
У фан-зону приходять близько 10 тис. осіб. Більшість напідпитку. Купують пиво та сидр. Перед екраном сидять на туристичних килимках, шматках картону. Початок матчу зустрічають оплесками.
— Щас французы увидят, что такое сила. Шева забьет и Девич, — каже донеччанин Андрій Алегров, 55 років.
За 5 хв. матчу небо затягує темною пеленою, зривається сильний вітер, починає накрапати дощ. Ураган сильнішає, зникає світло, екран гасне, люди ховаються від дощу під трибунами стадіону "Шахтар", дехто лізе під столи у відкритих літніх кафе. Групи людей починають скандувати "Україна, Україна", пробують співати гімн, "Червону руту" та "Катюшу". Злива посилюється, посеред фан-зони утворюється потік завглибшки по коліна. Три дівчини та хлопець лізуть у воду, бризкаються, позують для фотографій. Натовп аплодує.
— Ты смотри какие у нее цыцьки. Все прилипло, все видно. Ох, такую бы в мои молодые годы, — вусань, років 40, у футболці збірної тягне товариша за руку.
За півгодини дощ закінчується. Уболівальники збираються на площі, скандують і співають. Продовження матчу підтримують гучними оваціями.
Коли голкіпер України Андрій П'ятов відбиває м'яч — вболівальники шаленіють. Голи в наші ворота сприймають свистом. Після другого потроху залишають фан-зону. По закінченні матчу де-не-де чути викрики "Украина" та "Порвем Англию". Люди понуро розходяться.
— Проиграли из-за дождя. Он остановил весь запал, перегорели. Есть вопрос к Блохину: почему в старте нету "шахтеровцев"? Здесь они бы показали себя. А так только идти и напиться с таким результатом, — Ринат Абхаджинов, 24 роки, повертається зі стадіону, у жовтій футболці та з прапором у руках. Переступає поламані ураганом гілки на просп. Ілліча. — Французов на стадионе было немного. Он весь был украинским. И все равно проиграли.
Коментарі