"Готуємо голову риби, щоб бути завжди "в голові, а не у хвості"

 

У ніч на 5 вересня євреї святкують 5774-й Новий рік за юдейським календарем — Рош-ха-Шана.

У середу о 19.00 Меріль Троймен, 23 роки, застеляє білою мереживною скатертиною стіл в орендованій двокімнатній квартирі в місті Умань на Черкащині.

Чоловікам цього дня не можна дивитися на чужих жінок. Коли йдуть із молитви, опускають або прикривають очі. Моляться на могилі рабі Нахмана, у синагозі або на вулиці поряд із могилою. Коли зійде перша зірка, годину читають молитви й повертаються додому. Родина вечеряє разом. Можна співати і танцювати. Хто не має тут дружини, святкують у чоловічій компанії.

— Рош-ха-Шана — це судний день. Просимо пробачення за гріхи, що скоїли за минулий рік, за обіцянки, які могли порушити. Багато молимось за своє майбутнє і наших близьких, — каже Меріль. Переїхала до Умані після заміжжя рік тому. До того жила в Парижі.

З кухонної шафи дістає глиняне блюдце, наливає мед. Посеред столу ставить круглу хлібину — халу. З кухні приносить почищений гранат.

— Святкова вечеря починається так: відламуємо шматочок хали та вмочаємо в мед, що символізує солодке життя. Потім із медом їмо шматочок яблука. На столі обов'язково є гранат, що означає достаток і багатство. Перед тим, як з'їсти, молимось — просимо, щоб наші заслуги примножувались, як зерна граната. Не можна подавати гострих чи дуже солоних страв, щоб рік не був гострий, — продовжує Меріль. На дерев'яній тумбі поблизу стіни стоїть підсвічник із двома восковими свічками. Підпалює їх від сірника, промовляє слова молитви.

— Я маю двох сестер і брата. До заміжжя Новий рік відзначала з ними. На Рош-ха-Шана не заведені традиційні подарунки, обмінюємось листівками з побажаннями, що привозимо з Ізраїлю. Добрі слова — і є цінний подарунок, цього дня Бог їх точно почує. Тому утримуємось від сварок, щоб не побажати комусь поганого, — поправляє бежеву хустку з китицями.

— Усі страви мають своє значення. Цибуля, морква та фініки допомагають уберегтися від ворогів. Завжди готуємо голову риби, щоб бути "в голові, а не у хвості". Випити можна трохи червоного вина, — говорить подруга Меріль 23-річна Даніель Бель Езра. Приїхала з ізраїльського міста Холон. Вимикає мобільний. З початком свята хасидам заборонено користуватись будь-якими приладами та виконувати хатню роботу. — Не можна навіть вмикати світло, натискати кнопку ліфта. Не користуємось косметикою, адже потім треба її стирати, а це теж робота. Не розуміємо жінок, що одягають короткий відкритий одяг. Це порушує заповіді Тори й провокує чоловіків на недобрі думки. Головним для жінки має бути сім'я та діти.

— Умань — священне місто. Те, про що просиш рабі Нахмана, обов'язково збувається. Я приїздила сюди кілька разів з батьками. Багато подорожувала, була в Ізраїлі. Після весілля з чоловіком переїхали до Умані. Живемо у власній квартирі на вулиці Пушкіна, неподалік від могили рабі Нахмана, — говорить Меріль Троймен.

Їхнє помешкання розташоване у зоні паломництва, у цей час там дуже багато чоловіків, тому, задля безпеки, жінки святкують в орендованій квартирі в сусідньому кварталі.

На годиннику майже 22.00. Жінки беруть бокали з вином і промовляють: "Лешана това тікатві ветехатмі". Це означає початок свята.

Рош-ха-Шана святкують три дні — з 4 по 6 вересня.

100 000 паломників із понад 30 країн відвідують Умань упродовж року. Найбільше гостей з Ізраїлю, США, Франції, Великої Британії, Канади, Бельгії, Австралії, Марокко, Ємена. На святкування Нового року 4-6 вересня з'їхалися близько 26 тис. паломників.

Хоч раз треба відвідати могилу

Хасиди вірять, що кожен із них хоч раз у житті має відвідати могилу наставника рабі Нахмана. Це духовний лідер, святий. Помер 1810 року в Умані 38-річним. Той, хто залишить кілька копійок на могилі, матиме від нього допомогу. Могила цадика збереглася і є місцем поклоніння хасидів. До зони паломництва належить мікрорайон із центром на вулиці Пушкіна. Там розташована синагога й могильний комплекс.

×