— Це танго — абсолютно невинне. У Польщі закохані замовляли його в ресторані й під музику стрілялися. Потім це танго грали в концтаборі, коли розстрілювали людей, — каже письменник 60-річний Юрій Винничук про свій новий роман "Танго смерті" на презентації 20 вересня у столичній книгарні "Є".
— Книжка ця — про довоєнний Львів. Події тут відбуваються у двох часових планах — у воєнний і в наш час. Передвоєнні події описані від імені львівського батяра, в якого ще є троє друзів — німець, єврей і поляк. Вони четверо потрапляють у концтабір.
Твір вийшов у видавництві "Фоліо" одночасно зі ще одним романом про Львів — "Львівська гастроль Джимі Хендрікса" Андрія Куркова.
— Ми з Курковим домовилися жартома, що він мене зобразить у своєму романі, а я його — у своєму. У мене Куркова не так багато, бо все ж таки лише половина роману про наш час, — письменник у блакитній сорочці й темно-сірим піджаком під пахвою сідає за стіл у книгарні.
"Танго смерті" Юрій Винничук творив вісім років. Спочатку планував назвати "Аптекар" — хотів написати про медика, який утік із Праги і вивіз таємничі манускрипти Львова. Але подумав, що для однієї книжки це забагато.
— Писати величезну хроніку, як Забужко, мені просто нудно. Це що, якийсь сімейний роман? Я мушу писати так, щоб ще й іншим було цікаво. Літредактори, як читали роман, казали, що в одних моментах душилися від сміху, а в інших — гірко ридали, — підсміюється Винничук, гортаючи видання. — Я використав львівську, батярську говірку, але в кінці книжки є словник, і всі фрази пояснені. Батяри теж брали участь в обороні Львова. Знайшли якусь стару гармату і з неї стріляли.
3 
1
Коментарі