— Більшість загиблих бійців просто стекли кров'ю. А потрібно було банально накласти джгут. Його може замінити ремінь, косинка з шиї. Не факт, що врятували б руку чи ногу, але людина залишилася б живою, — говорить тернополянин 27-річний Андрій Салагорник. Він створив медичний загін "Білі берети". Дев'ять медиків їздять на передову навчати бійців.
— Навіть найкращий лікар не є порадником на полі бою, — каже Андрій. — Наш курс розрахований як мінімум на три доби. Але через бойові дії солдатів навчаємо один день, медиків — два. Найкраще вчаться ті, що були на полі бою. Бачили, як гинули побратими.
Салагорник розробив стандарт індивідуальної аптечки бійця.
— У Міністерстві оборони лише недавно затвердили вміст аптечок. Раніше бійці користувалися лише тими, що привезли волонтери. Але одне питання — мати аптечку, інше — вміти нею користуватися. У натівській немає ампул, шприців, таблеток. Вона призначена не для лікування, а для порятунку бійця в перші хвилини після поранення. Є кровоспинні засоби, носогорлова трубка для відновлення прохідності дихальних шляхів, герметична пов'язка на грудну клітину, голка для виведення повітря, ножиці, одноразові рукавиці, пластир, маркер. Допомогу на полі бою ми поділяємо на три зони — червону, жовту й зелену. Червона — зона безпосереднього вогню, жовта — умовного прикриття. Це може бути ріг будинку, БТР, бліндаж. Зелена — зона, де не ведуться бойові дії. Воякам розповідаємо, як надавати допомогу в червоній і жовтій зонах. Тобто їхнє основне завдання — врятувати життя пораненого й забрати його в безпечне місце. А медиків навчаємо працювати в зеленій зоні: надати першу медичну допомогу з використанням знеболювальних, антибіотиків, протишокових, кровоспинних і крововідновлювальних засобів.
Медики їздять в зону АТО за власний кошт.
— Екіпірування купив за свої гроші. Я працюю в приватній стоматологічній клініці. Якщо мене на роботі нема, значить, нічого не заробив. Але робота з бійцями в АТО для мене зараз важливіша. Медиків на війні бракує. Може бути один лікар на батальйон, а це — 400 чоловік. Боєць повинен вміти надати собі першу медичну допомогу. Не можна просто лежати і чекати, коли нарешті дійде черга до тебе, доки лікар під обстрілами "Градів" повзає між пораненими. Знаю начмеда Романа, який так наловчив бійців, що вони джгут накладають менш ніж за 10 секунд. Майже завжди в батальйоні є людина, яка має поняття про медицину. Або не боїться крові, вимушено стає медиком. Потім по можливості їздить на "велику землю", щоб пройти медичні курси.
Щодо хвороб на фронті, найчастіше зустрічаються застуди, пневмонії й обмороження. Буває, загострюються давні болячки. Якось солдата довелося евакуювати через виразку шлунка.
11 
1
Коментарі