У Голосіївському районі Києва відкрили кафе "Соляна печера". Стіни, стеля та підлога викладені з соляних брил. Приміщення освітлюють соляні лампи синіх, зелених і червоних кольорів.
Донька власника киянка Наталія Шульгіна, 24 роки, каже, що соляну кімнату будували півроку. Для цього привезли дві машини солі. Знадобилося понад 10 т. Її видобули з родовища в селі Солотвине на Закарпатті. Там є соляні печери, в яких лікують хворих на астму, бронхіт, алергію.
— Шахти в Солотвино затоплюються водою. Можливо, їх узагалі закриють. Ми захотіли відтворити цей мікроклімат у Києві. Приходив чоловік, казав, що лікувальний сеанс у соляній кімнаті коштує 100 гривень за годину. У нас можна посидіти безплатно. Тут 15 квадратних метрів. Кімната не має бути великою, бо тоді концентрація іонів солі — низька, лікувального ефекту не відчуєте.
У "Соляній печері" не продають алкогольні напої.
— П"яні й дебошири сюди не підходять і близько, — каже Анжела Грищенко, 43 роки, яка працює в кафе два тижні. — Уранці заходять мами з дітьми, п"ють кисневу пінку. Одна склянка коштує 8 гривень і заміняє 40-хвилинну прогулянку сосновим лісом. Увечері приходять закохані пари. Учора хлопець освідчувався дівчині в коханні. Я їм верхнє світло вимкнула і не заходила, щоб не заважати. Вийшли такі щасливі, із блиском в очах. Думаю, народилася нова сім"я.
У меню є чаї, соки фреш, десерти, салати, м"ясні страви.
Закупив бактерії. Під соляною лампою вони загинули
— Чоловіки замовляють чай "Сила Йохимбе", він покращує потенцію. Жінки часто обирають "Ніч Клеопатри". Це зелений чай з ананасом, квітами мальви й троянди. На десерт — мед і виноградний джем. Їх привозять із Закарпаття.
У кафе сидять дві пенсіонерки та дві молоді пари.
— Тут дихається легко, до того ж не курять і не п"ють, музика приємна, — каже киянка Валентина Кондратова, 61 рік.
— Мій син з онуком уже були тут. Нарешті й ми вибралися, — додає її подруга Єфросинія Голдіна, 75 років. — Чайник чаю коштує 20 гривень. Вистачає на двох. Вирішили приходити щодня і вибирати різний чай. Тут є 27 видів. Сьогодні п"ємо вишневий, він кисленький, нагадує компот.
У кафе продають соляні лампи. Замість плафона — соляна глиба висотою 30–50 см. У неї вкручують лампочку з вузьким цоколем.
— Як почався грип, стали масово їх скуповувати. За день майже всі розібрали. Навіть у Москву замовили, — каже Анжела.
Заступник директора компанії "Солеком" 47-річний Ігор Шульгін, батько Наталії, 10 років виготовляє соляні лампи.
— Спочатку використовував артемівську сіль. Але учений Березовський сказав мені, що в ній великий уміст кальцію, для астматиків не годиться. Підказав, у Солотвиному найчистіша сіль у Європі. Я відкрив цех на території солерудника. І довів, що лампи вбивають бактерії. В Інституті гігієни закупив бактерії, що викликають захворювання дихальних шляхів. Під лампою вони загинули.
Раніше Шульгін продавав лампи до Угорщини, Їзраїлю, Росії.
— Зараз ледве вистачає для України, — каже він.
2 
1
Коментарі
3