На 5 год. поліцейські й нацгвардійці оточили Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр". Увечері 29 вересня тут вшанували жертв розстрілів 1941-го. Тоді нацисти знищили тисячі євреїв, ромів, військовополонених українців, членів Організації українських націоналістів.
Поліцейські закривають вихід із переходу станції метро Дорогожичі до Бабиного Яру. Обмежують рух транспорту довкола урочища. Частково перекривають вулицю Олени Теліги — там утворюється кількакілометровий затор. Оточують периметр парку, на вході до меморіалу стоять металошукачі. Всередину пропускають лише за запрошеннями. Офіційна частина реквієму починається о 19:00.
Перед входом припарковані чорні позашляховики дипломатичних місій із прапорцями. У парку стоять два білі намети. Уздовж алей засвітили ліхтарі, обабіч — влаштували дві експозиції. Одна — від Українського інституту національної пам'яті, присвячена історії Бабиного Яру і трагедії. У другій — портрети євреїв, що вижили в концтаборах і гетто.
Запрошені несуть прапорці Ізраїлю, лампадки й свічки. Кладуть їх біля пам'ятника у вигляді менори, семисвічника.
— Нацисти знищили півтора мільйона українських євреїв — чверть усіх жертв Голокосту, — каже президент Петро Порошенко, 51 рік. Серед гостей — його дружина Марина Порошенко, прем'єр-міністр Володимир Гройсман і мер Києва Віталій Кличко. — Урок Бабиного Яру — це нагадування про страшну ціну політичної та моральної короткозорості. Це спомин про те, що потурання агресорові лише розпалює апетит.
— Наш щоденний обов'язок — кричати на весь голос. І діяти завжди, коли гинуть невинні люди, коли сильніший нападає на слабшого. Коли діти стають мішенню бойових ракет і літаків, — говорить президент Європейської Ради Дональд Туск, 59 років.
Міністр торгівлі США Пенні Пріцкер, 57 років, згадує про своє українське коріння. 135 років тому її сім'я жила поблизу Житнього ринку на Подолі. 1881-го втекли від погромів.
— Коли ми ігноруємо крики інших людей, ніби це нас не стосується, відбуваються страшні речі. Нейтральність допомагає злочинцеві, а не жертві, — каже Пріцкер.
У цей час біля підземного переходу майже 20 людей чекають, коли можна буде пройти до парку.
— Торік квіти несли до яру, де розстрілювали людей. Завжди залишали букети й лампадки просто на траві. Вчора тут ще дороблювали пам'ятник — плитку докладали, встеляли газони, — каже киянка Віра Анатоліївна, 70 років. — На початку жовтня 1943-го тут розстріляли мого дядька. Звинуватили в допомозі партизанам.
Прохід до меморіального комплексу відкривають о 21:30. Робітники розбирають відкриті майданчики й намети.
2 
1
Коментарі