"Доки чекали серця, постраждали нирки"

18-річному Станіславу Марачу із села Чорнобаївка Білозерського району Херсонщини в серпні пересадили донорське серце в Білорусі.

У квітні торік він перехворів на ангіну, вона дала ускладнення на серце.

— Через інфекцію серце у Стасіка збільшилося до розміру футбольного м'яча, — каже мати Анжела Марач, 44 роки. — В інституті Амосова сказали, що треба нове.

Понад рік батьки збирали кошти на трансплантацію за кордоном. Домовлялися з клініками Європи, Росії й Білорусі.

— У Європі така операція коштувала би більш як 200 тисяч євро, — продовжує мати. — У Білорусі — 70 тисяч доларів.

У червні реанімаційна бригада доставила Станіслава до Мінська. Лікарі називали його стан критичним — серце відмовляло.

— Десь за два тижні після приїзду нам повідомили, що є донор, — розповідає мати. — За 200 кілометрів від Мінська сталася аварія. Я намагалася дізнатися, хто була ця людина, але то таємниця.

Станіславу пересадили серце.

— Пацієнтів із Білорусі виписують за 10 днів після трансплантації, — розказує Анжела Владиславівна. — А українці кілька місяців проходять реабілітацію. Білоруські лікарі головами хитають — наших привозять пізно, в останній момент.

Станіслав із матір'ю перебувають у столичному дитячому кардіоцентрі. За 1,5 року постільного режиму у хлопця атрофувалися м'язи. Доки чекали пересадки та збирали гроші, виникло чимало супутніх захворювань. Постраждали нирки.

Він потроху починає ходити, вставати з ліжка. Мріє вступити до вузу.

×